11. Економічне районування – це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку ПС на основі СПП і ТПП. Спрямоване на поліпшення територіальної організації виробництва та управління господарською діяльністю (поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів), дає змогу прогнозувати майбутній розвиток ПС. Поділяється на галузеве та інтегральне (макро-, мезо-, мікро-)
12. Принципи ЕР:
1) формуються в межах кількох областей зі схожою спеціалізацією
2) кордони ер не повинні перетинати межі існуючих адміністративно-територіальних одиниць
3) ер не може включати території, відокремлені від нього іншими районами
4) повинен враховувати історичні особливості формування земель, національний та етнічний склад населення
5) встановлення центрів
6) відображення у назві суттєвих економічних, соціальних та географічних ознак
Критерії (ознаки, за якими виділяють ер): крупні виробничі комплекси загальнодержавного значення; районоформуючі центри з прилеглими територіями; техніко-технологічний, природно-ресурсний, соціально-економічний, інтелектуальний, інноваційний потенціал; єдність та цілісність; близькість традицій та поведінки населення; територіальна єдність.
Чинники: природно-ресурсні, соціально-економічні, геоположення…
Фактори: ТПП, ТВК, найбільші міста країни
