пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» Зоология

КЛАС ДВОСТУЛКОВІ - BIVALVIA

У світовій фауні відомо близько 15 тис. (за іншими даними - 20 і навіть ЗО тис.) видів двостулкових, з них в Україні - близько 250. Із загальної кількості видів лише 1/5 - мешканці прісних водойм. У фауні України переважають прісноводні види. Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у прибережних мілководних зонах. На суші не зустрічаються.

Розміри варіюють від 2-3 мм до 1,5 м (тридакна). Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію. їхня черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скороченні м'язів-зами-качів. Ріст черепашки відбувається нерівномірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середовища. Унаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній - загострений. На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'язова нога - орган переміщення молюска. Чимало молюсків, користуючись ногою, зариваються в мул або пісок. У багатьох морських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину - бісус, за допомогою якого молюск прикріп-люється до підводних предметів. У деяких форм, що ведуть нерухомий спосіб життя, нога стає рудиментарною (мідії) або зникає зовсім (устриці).

Мантійна порожнина з'єднується із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони (рис. 138).

Голова редукована. Нервова система розкидано-вузлового типу і складається з трьох пар нервових гангліїв: головних, ножних і тулубних, з'єднаних між собою комісурами і конективами. 293

 

У зв'язку з малорухливим способом життя органи чут-т я розвинені слабко. Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі - статоцисти. У деяких по краю мантії розташовані очі.

Рис. 138. Фільтрація води справжніми пластинчастозябровими (надряд Autobranchia) для дихання та живлення:

а - загальна схема; б - струми води на зябрах мідії; 1 - мантія; 2 -передній м'яз-замикач; 3 - ротові лопаті; 4 - черепашка; 5 - задній м'яз-замикач; 6 - вивідний сифон; 7 - ввідний сифон; 8 - шляхи псевдофекалій (неїстівних частинок); 9 - зябра; 10 - нога; 11 - напрям основних токів води, які надходять у мантійну порожнину та виходять з неї; 12 - фільтраційні та сортувальні струми на зябрах та ротових лопатях

Органи травлення розпочинаються ротом, що знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього - ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози нерозвинені. Далі їжа йде до стравоходу, мішкоподібного шлунка, куди відкриваються протоки печінки, середньої кишки (має довгі внутрішні складки - тифлозом), задньої кишки, яка пронизує шлуночок серця і закінчується порошицею на дні вивідного сифона.

Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планктонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги. Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташовані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ротового отвору. Усе їстівне (мікроскопічні рослини і тварини, органічні рештки) 294

 

надходить до органів травлення, які вистелені війчастим епітелієм, а неорганічні речовини окутуються слизом і виводяться назовні через вивідний сифон.

Кровоносна система складається із серця, що має два передсердя і один шлуночок, кровоносних судин та системи лакун і синусів. Кров (гемолімфа) виконує різноманітні функції: забезпечує сталість іонного складу та осмотичного тиску; транспортує гази, поживні речовини та продукти обміну; фаго-цитує (завдяки наявності амебоцитів) мертві клітини, бактерії.

Більшість двостулкових -роздільностатеві тварини. Протоки сім'яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Запліднення яєць зовнішнє. Розвиток у більшості видів із метаморфозом. Личинка морських форм - велігер, або парусник, - подібна до трохофори кільчастих червів. Личинки прісноводних молюсків - глохідїі - паразитують на зябрах чи плавцях риб. За допомогою личинкової стадії ці малорухливі тварини розселяються у гідросфері (рис. 139).

У наших проточних водоймах на піскуватих відмілинах мешкає перлівниця звичайна Unio pictorum (довжина - від 9 до 14,5 см, висота - до 4 см). Стулки в неї товстостінні, з добре розвиненим перламутровим шаром; закриваються за допомогою замка. У стоячих водоймах з мулистим дном поширена жабурниця звичайна Anadonta cugnea (довжина - до 20 см). Черепашка у жабурниці ширша й округліша, ніж у перлівниці, тонкостінна, без замка. Рухаються ці тварини дуже повільно (1-1,5 м за годину). Восени зариваються у ґрунт на дні, де й проводять зиму в стані заціпеніння. Тривалість життя цих молюсків у середньому 15 років.

У морях України поширeні мідії, морські гребінці, устриці, які вживаються в їжу. Мідії належать до довгожителів (окремі живуть до 100 років), вони є численними у Чорному, Азовському та інших морях. Ведуть сидячий спосіб життя, прикріплюючись бісусними нитками до субстрату. Мешкають на глибині від 9 до 78 м.

Звичайна мідія (Mytilus edulis) витримує значні коливання солоності води й опріснення. Однак якщо вона постійно живе при зниженій солоності, то росте повільно і розміри її значно зменшуються. Цей молюск належить до евритермних організмів: влітку на літоралі сильно прогрівається сонцем, а взимку -в суворих умовах Білого і Баренцевого морів може навіть промерзати, залишаючись живим. Із 295

 

зростанням сонячної активності швидкість росту мідії зменшується в 2-2,5 рази, а в роки з низькою активністю ріст найбільш інтенсивний. У Чорному морі поширена середземно-чорноморська мідія (Mytilus galloprovincialis), яка зустрічається при солоності понад 10%о. її біомаса складає до 0,5 кг на 1 кв. м. В Азовському морі численним є молюск МуШазіег Ііпеаідіз; восени його чисельність може досягати 11 тис. екземплярів на 1 кв. м при біомасі 600 г на 1 кв. м. У Чорному морі поширена звичайна, або їстівна, устриця (Osetrea edulis). Устриці здебільшого живуть на камінні та піщано-кам'янистих ґрунтах, приростаючи своїми стулками до субстрату, на глибині від 1 до 50-70 м. Вони дуже чутливі до температури води, особливо в період розмноження, що відбувається при температурі +18°-20°С. Найжирнішими та найсмачнішими вони бувають у місцях, де спостерігається незначне опріснення моря річковими водами. Устриці дуже чутливі також до чистоти води та вмісту у ній кисню. Часто гинуть при заносі їх піском та мулом під час шторму. Занесена до Червоної книги України. Великі устричні банки (місця скупчення) є вздовж Кримського та Кавказького узбереж Чорного моря. Найбільш масовим молюском Азовського моря є серцевидка (Cerastoderma cladience), уламками черепашок якої майже повсюди вкриті його береги.

Рис. 139. Глохідій жабурниці: а - окремий глохідій; б - глохідії на плавці рибі: І - стулки черепашки; 2 - мускул-замикач; 3 - чутливі щетинки; 4 - гачки (зубці).

 


03.12.2013; 19:02
хиты: 181
рейтинг:0
Естественные науки
науки о жизни
зоология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь