Молюски - тварини з м'яким несегментованим тілом, що поділяється на три відділи: голову, тулуб і ногу. Тіло вкрите шкірястою мантією, яка властива лише цим тваринам. Між мантією і тілом молюска знаходиться мантійна порожнина. Мантія виділяє черепашку, що має захисне значення. Черепашка складається з трьох шарів: зовнішнього (або конхіолінового), середнього (або призматичного) і внутрішнього (або перламутрового). Конхіолін - органічна речовина (білок), характерна лише для молюсків. Середній шар утворений вапняковими призмоч-ками, розташованими перпендикулярно до поверхні тіла. Внутрішній шар складається з окремих пластинок перламутру - кристалів вапняку, розташованих паралельно до поверхні і склеєних між собою конхіоліном. Саме конхіолін надає різноманітних відтінків перламутровому шару, який може бути сніжно-білим, жовтуватим, зеленуватим, сіруватим і т.д. Виблиск і гра кольорів перламутру зумовлені явищем інтерференції світла. У деяких видів черепашка частково редукується.
Порожнина тіла змішана, утворена залишками первинної порожнини і сильно редукованим целомом. "У первинній порожнині, виповненій паренхімою, розташовані внутрішні органи; залишки целому представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих органів. У більшості молюсків розвинені гладенькі м'язи, тому рухи їх повільні. Лишe у головоногих, які активно й швидко рухаються, м' я з и поперечно-смугасті.
Нервова система у більшості молюсків складається із 3-5 пар добре розвинених гангліїв, розташованих у різних частинах тіла і з'єднаних між собою комісурами та конективй' ми. Від них відходять нерви до різних частин тіла (рис. 136). Це розкидановузловий тип нервової системи. У деяких молюсків (хітонів) метамерна нервова система.
Розвиток органів чуття залежить від умов існування молюсків. У них є очі, органи дотику, хімічного чуття (осфрадії), рівноваги (статоцисти), розвинені у представників різних класів не в однаковій мірі.
Органи травлення мають деякі ознаки вищої організації порівняно з червами. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких містить деякі травні ферменти. Глотка переходить у стравохід, який може розши-рюватися у воло. З кишками з'єднана травна залоза - печінка. Ферменти її сприяють перетравленню основних органічних компонентів їжі. Молюски живляться як рослинною, так і тваринною їжею.
Органи виділення - нирки - являють собою видозмінені метанефридй. Одним кінцем нирка відкривається в навколосерцеву порожнину (целом), іншим - у мантійну порожнину
Органами дихання є або зябра, розташовані у мантійній порожнині, або легені. Функції легень виконують стінки мантійної порожнини, пронизані кровоносними судинами.
Кровоносна система незамкнена (кров виливається ;і кровоносних судин у порожнину тіла). Є центральний орган кровоносної системи - серце, що складається із 1-2 шлуночків і одного або кількох передсердь та оточене перикардіальним це-'і омом. Поява в процесі еволюції серця забезпечує досконалішу циркуляцію крові в організмі. Є також кровоносні судини та накуни, по яких рухається кров.
Розмножуються молюски лише статевим способом. Запліднення здебільшого внутрішнє, у деяких - зовнішнє. Розпиток молюсків або прямий, або з метаморфозом. Є серед них і живородні форми.
У більшості морських молюсків, а з прісноводних - лише у дрейсени, із заплідненого яйця розвивається вкрита війками нільноплаваюча личинка велігер, або парусник (лат. Velum - «парус» і gero - «несу»), яка є видозміненою трохофорою. Вона осідає на дно, де й завершується її метаморфоз До типу Молюски належать сім класів:
- Панцирні, або Хітони (Polyplacophora, або Loricata);
- Безпанцирні (Aplacophora);
- Двостулкові (Bivalvia);
- Моноплакофори (Monoplacophora);
- Черевоногі (Gasttropoda);
- Головоногі (Cephalopoda);
- Лопатоногі (Scaphopoda).
