Губоногі - активні хижаки. Ніжки першого тулубного сегмента в них перетворилися на ногощелепи, за допомогою яких хижак захоплює і вбиває здобич. Ця пара ніжок сильно збільшилась у розмірах; основний їх членик потовщений, а кінцевий кігтеподібний дуже гострий. Біля основи ногощелеп знаходиться отруйна залоза, протоки якої відкриваються біля вершини кігтя. Отрута вбиває жертву, а також захищає від ворогів. Великі сколопендри теплих країн отруйні навіть для великих ссавців і людини. На решті сегментів тулуба (їх може бути від 15 до 180), крім двох останніх, є по пари ніг. Ноги останньої пари значно довші від інших, вони спрямовані назад і волочаться по землі. Ноги значно сильніші, ніж у ківсяків, тому рухаються губоногі швидко.
Iз 3000 видів у фауні України відомо близько 50. Із них досить звичайними є геофіли (гр. ge - «Земля» і phileo - «люблю»), що живуть у ґрунті. Тіло їх тонке і витягнуте, тому через вузькі ходи і тріщини вони можуть проникати в ґрунт на знач-ну глибину (до 1,5 м). Живляться безхребетними; часто нападають на дощових червів, навіть більших від себе за розмірами. Повсюдно поширений геофіл довгий – Geophilus longicornis - до 40 мм завдовжки; ніг у нього - 40-45 пар, забарвлення жовте або рудувате. Самки охороняють яйцекладку (рис. 92).
До підкласу належать також кістянки (ряд Lithobiomorpha). Вони мають сплющене у спинночеревному напрямку тіло, до тулуба завжди входить 18 сегментів; ноги довгі (їх може бути до 15 пар), легко проникають у різні щілини. Живуть у лісовій підстилці, під рослинними рештками, у ґрунт глибоко не зариваються. Мають очі, утворені скупченням до 40 простих очок. Поїдають комах, павуків. Є в них отруйні залози, але для людини небезпеки не становлять, €о прокусити шкіру не можуть.
У нас поширена кістянка – Lithobius forfscatus - завдовжки 20-35 мм, забарвлення тіла рудувато-коричневе. Оселяється в населених пунктах, навіть і в містах, у щілинах кам'яних будов (рис. 93).
Найбільшими серед багатоніжок є сколопендри (ряд Scolopendomorpha); вони численні в тропіках і субтропіках. Тіло сильно сплющене в спинно-черевному напрямку, ту луб найчастіше складається з 25 сегментів з 21 парою ніг. Ноги останнього сегмента потовщені, гачкоподібно зігнуті, мають шилоподібні відростки, що використовуються при нападі та захисті. Є очі, утворені зі скупчень кількох простих очок. Вдень ховаються під камінням, стовбурами дерев та в інших укриттях. На полювання виходять лише вночі. Жертвами їх стають здебільшого безхребетні, хоч гігантська сколопендра може нападати і на птахів, ящірок, жаб.
В Європі поширена кільчаста сколопендра - Scolopendra cingulata - завдовжки близько 10 см. Зустрічається в Криму, Херсонській області. Живиться комахами, павуками, іноді молюсками. Представлена лише одностатевою популяцією, що роз-множується партеногенетично. Згортається кільцем, тримаючи кладку яєць на ніжках протягом кількох тижнів. Виділяє отруту, що діє і на людину (з'являються біль, почервоніння, припухлість, підвищується температура). Через кілька діб хворобливі явища минають (рис. 94). Небезпечними для людини є великі тропічні види, особливо гігантська сколопендра - (Scolopendra gigantea), що водиться в Південній Америці.
Степова сліпа сколопендра – Cryptors anomalaus - до 4 см завдовжки, поширена в степових районах (у тому числі й в Україні) і проникає на північ далі від інших сколопендр. Сліпі сколопендри живуть у ґрунті; органи зору в них редукувались.
Цікаві також мухоловки (ряд Scutigeromorpha), які мають пристосування до життя на відкритій поверхні: тіло вкрите епікутикулою, що захищає від втрати води; по боках голови є скупчення очок, які нагадують фасеткові очі комах; мають довгі ноги (завжди 15 пар), завдяки чому швидко бігають. У Криму мешкає мухоловка звичайна (Scutigera coleoptrata), яка може проникати в приміщення і ловити вночі мух. Занесена до Червоної книги України.
