Хеліцерові - переважно наземні тварини, що дихають атмосферним повітрям. Лише деякі живуть у воді. Належить понад 50 тис. сучасних і декілька тисяч викопних видів тварин, довжина тіла яких від 0,05 мм до 1,8 м (викопні ракоскорпіони).
Тіло складається з двох тагм: головогрудей (просоми) і черевця (опістосоми). Головогруди утворилися внаслідок злиття головної лопаті (акрона) і 6 грудних сегментів. Вони несуть 6 пар кінцівок, з яких передні дві пари - хеліцери і педипальпи - оточують рот і беруть участь у живленні, решта чотири пари -ходильні ноги. Хеліцери (гр. chere - «кіготь-клішня» і keras -«ріг») - перша пара кінцівок, гомологічних антенам ракоподібних, що використовуються як щелепи (служать для схоплення і розривання здобичі). У павуків вони мають кігтеподібний кінцевий членик, на якому відкривається протока отруйної залози. Педипальпи (лат. pes, род. відм. pedis - «нога» і palpus -«щупальця») - ногощупальця є гомологами мандибул ракоподібних (рис. 77). У різних видів хеліцерових педипальпи можуть виконувати різноманітні функції, проте в переважної більшості їх основний членик (кокса) має жувальний відросток, що бере участь у перетиранні їжі. Ніжки черевця або видозмінилися (на зябра, легені, павутинні бородавки та ін.), або взагалі відсутні. 187
Для травної системи характерна печінка, у якій відбувається внутріклітинне травлення (здатність до фагоцитозу^. Органи виділення- видозмінені метанефридії - консольні залози.
У складі підтипу Хеліцерові розглянемо два класи: 1. М e ростомові (Merostomata); 2. Павукоподібні (Arachnida).
