пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» Зоология

КЛАС БАГАТОЩЕТИНКОВІ ЧЕРВИ, АБО ПОЛІХЕТИ, - POLYCHAETA

Це найчисленніший клас анелід (понад 6000 видів, близько 200 видів живе у водоймах України). Здебільшого поліхети - жителі морських водойм (населяють весь Світовий океан) і лише зрідка - солонуватих і прісних водойм. Окремі представники ведуть паразитичний спосіб життя. На простомії багатощетинкових містяться органи чуття: очі, нюхові ямки, антени, пальпи, у деяких - статоцисти.

Найхарактернішою ознакою багатощетинкових є наявність на кожному сегменті по парі параподій із пучками щетинок. Параподії - це зачатки кінцівки, які вперше серед безхребетних з'явилися в поліхет.

За способом живлення серед поліхет є активні хижаки, що живляться рачками, червами, молюсками, мальками риб, а також детритофаги, які споживають органічні рештки.

Надглотковий ганглій багатощетинкових червів складається з трьох відділів: переднього, середнього та заднього мозку. Він є центром, який одержує і опрацьовує інформацію від органів чуття, координує роботу гангліїв черевного нервового ланцюжка.

На параподіях у багатьох видів поліхет містяться розгалужені зябра. Всі поліхети роздільностатеві, запліднення зовнішнє. Буває нестатеве розмноження, здебільшого поперечним поділом тіла. У частин, що відділилися, відновлюється голова або хвостовий відділ. В окремих поліхет тіло може розпадатися на кілька 146

 

частин, кожна з яких перетворюється на цілого черва (явище архітомїі). Значно рідше спостерігається брунькування, при цьому голова формується після відшнуровування бруньки. Отже,- у поліхет добре виражена здатність до регенерації.

При статевому розмноженні - розвиток із перетворенням; личинка (вкрита війками трохофора) веде планктонний спосіб життя. Через деякий час починається її метаморфоз: задній відділ виростає в довжину і ділиться на кілька сегментів (від З до 13). На них розвиваються параподії і щетинки, всередині сегментів - целомічні мішки. Так із несегментованої первиннопорожнинної трохофори формується наступна стадія - метaтрохофора, посегментована і з метамерним целомом. Вона має головну лопать, декілька сегментів із параподіями та щетинками і задню анальну лопать. Сегменти, що утворились у метатро-хофори, називаються личинковими, або ларвальними. Метатро-хофора деякий час плаває або веде придонний спосіб життя, після чого зазнає подальшого метаморфозу. На передньому краї анальної лопаті виникає зона росту, клітини якої безперервно розмножуються, утворюючи нові сегменти, які називаються постларвальними. Цей процес триває доти, доки не утвориться стільки сегментів, скільки має бути в дорослої форми. Іноді цей процес триває до кінця життя черва. Поліхети, тіло яких протягом життя складається лише з ларвальних сегментів, називаються олігомерними (підклас Myzostomida); у полімерних, яких більшість, формуються постларвальні сегменти. Тривалість життя поліхет - 2-3 роки. Багато поліхет гине під час розмноження, оскільки виведення статевих продуктів у них пов'язане з розривами стінок тіла. У деяких поліхет спостерігається метагенез -чергування нестатевого і статевого розмноження.

Цей клас поділяють на 3 підкласи: Рухливі, або Бродячі (Errantia), Сидячі (Sedentaria) і Мізостоміди (Myzostomida). Перші за допомогою параподій активно переміщуються по дну, плавають, енергійно проникають у ґрунт. У них добре розвинений головний відділ з очами та іншими органами чуття. У більшості є зябра. Мають гомономну метамерію тулуба, параподії вздовж усього тіла. За способом живлення вони найчастіше хижаки. 147

 

Сидячі форми живуть переважно в трубках, утворених із органічної речовини, що виділяється їхньою шкірою, та піщинками, уламками черепашок, грудочками мулу. Іноді ці трубочки майже повністю занурені в ґрунт, з якого виглядає лише передня частина тіла з численними щупальцеподібними відростками, що утворюють ловильний апарат. Головний відділ розвинений слабо або редукований. Параподії також розвинені слабо. Тіло здебільшого гетерономне: складається з двох-трьох відділів, сегменти яких істотно відрізняються між собою.

До підкласу Errantia належать нереїди (родина Nereidae), поширені в усіх морях, у тому числі в Чорному та Азовському; найбільш масовими є види Nereis zonata, N. pelagica, N. diversicolor (рис. 56). У 1939-1941 рр. під керівництвом академіка Л.О. Зенкевича (1889-1970) були проведені роботи з переселення нереїд із Азовського моря в Каспійське. Акліматизація пройшла успішно і сприяла зростанню харчових ресурсів Каспію. Живлячись детритом (рослинними рештками), нереїди включають у харчові ланцюги мул. Самі ж вони мають високу калорійність і становлять основну кормову базу для осетрових та інших риб. Осетер і севрюга майже повністю живляться нереїсом.

Рис. 56. Різні види анелід:

а - піскожил; б - нереїс; в - дощовий черв'як; г - медична п'явка 148

 

До підкласу Сидячих (Sedentaria) належать піскожили (Arenicolidae) (рис. 57), що населяють в північні і далекосхідні моря, а також Чорне море. Зокрема, у Білому та Баренцовому морях живе Arenicola marina, у Чорному морі -А. branchialis. Довжина тіла - до 30 см. У піскожилів добре виражена гетерономна сегментація: передню частину тіла утворюють шість сегментів із невеликими параподіями і без зябер, середню - 13 сегментів, що несуть зябра, і задню - різна кількість сегментів без будь-яких придатків. Усі види піскожилів живуть на літоралі, найчастіше на піщаних мілинах, зариваючись у ґрунт на глибину до 20-30 см. Вони викопують дугоподібні нірки, стінки яких скріплені виділеннями шкірних залоз, із двома отворами на поверхні ґрунту. Піскожил захоплює і проковтує пісок разом із органічними рештками, якими він живиться. Пісок проходить крізь кишки і викидається ззаду. Тому біля рота піскожила на поверхні ґрунту утворюється лійка, а позаду його тіла - конусоподібні купки землі. У лійку потрапляють гниючі рослинні рештки, якими він живиться. Коли піскожил викидає з нірки чергову порцію піску, його можуть схопити риби. Проте жертвує він лише своїм хвостом, який через певний час регенерує.

Рис. 57. Піскожил жертвує хвостом

Окремі тропічні види поліхет вживаються людиною в їжу. Такими є палоло (род. Eunicidae), довжина яких близько 1 м. Належать до підкласу Бродячі. Тихоокеанський палоло (Еипісе viridis) селиться в розщелинах коралових рифів у тропічних водах Тихого океану, атлантичний палоло (Е. facata) - біля Антильських 149

 

островів. Дозрівання статевих продуктів у палоло збігається з певними фазами місяця. При цьому відбувається епітокія (різка зміна в будові задньої частини тіла, яка містить статеві продукти). У новолуння на поверхню океану у величезній кількості спливають епітокні форми палоло - задні частини червів завдовжки до 40 см, заповнені статевими продуктами. Місцеве населення збирає їх і використовує в їжу (у сушеному і смаженому вигляді).

Сидячі форми поліхет очищають воду від механічних та органічних часток. Вони є чудовими біофільтратами. Піскожили і нереїди - калорійний корм для риб. Але, добре переносячи опріснення, нереїди проникають на рисові поля і псують сходи. По-ліхети серпуліди (род. Serpulidae), що належать до підкласу Sedentaria, живуть у вапнякових трубочках, осідаючи на днищах кораблів, спричиняють разом з іншими тваринами їх обростання. Це зменшує швидкість руху кораблів.

Представники підкласу Мезостоміди - ектопаразити голкошкірих. Вони мають невеликі розміри (до кількох міліметрів завдовжки) і спрощену будову. Кільчастість у них не виражена, є лише 4-5 нерозгалужених параподій із щетинками, целом непочленований, кровоносна система відсутня. Рот веде в мускулисту глотку, за допомогою якої паразити висмоктують соки з тіла хазяїна; середня кишка має відгалуження, де ці соки накопичуються.

 


03.12.2013; 19:02
хиты: 307
рейтинг:0
Естественные науки
науки о жизни
зоология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь