40. Ліквідація російським самодержавством гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини.

Ще перед вибухом Коліївщини російська політика щодо України різко змінилася. У 1762 р. на російський престол сіла Катерина II, яка продовжила централізаторську імперську політику Петра 1. Для України це означало цілковиту ліквідацію всіх проявів автономії. Безпосереднім приводом до скасування гетьманства була доповідна записка Теплова про нелад в Україні і заходи української старшини щодо спадковості гетьманського уряду. До цього слід додати особисту неприязнь імператриці-німкені до українців. Викликаний до столиці Розумовський без особливого спротиву підписав зречення з гетьманства, і цим виконав бажання Катерини, щоб навіть сама назва гетьманів зникла. Маніфест імператриці з цього приводу, виданий наприкінці 1764 р., сповіщав, що влада в Україні переходить до Малоросійської колегії на чолі з генералом П. Румяйцевим. Свої обовязки щодо нівеляції українського життя в усіх його проявах Румянцев уміло виконував протягом двох десятиліть, розпочавши з загальної ревізії земельної власності 1765-1769 рр. Генеральний, або Румянцевський опис. Першим практичним кроком нового генерал-губернатора стала заміна натуральних повинностей грошовим податком, сума якого сягнула вже 250 тис. крб на рік. Політику щодо Гетьманщини царизм відпрацьовував на Слобожанщині, заселеній українцями протягом XVII ст. одним з перших ці землі освоював Яцько Острянин після поразки повстання 1638 р.. Пять слобідських полків — Сумський, Харківський, Острогозький. Охтирський та Ізюмський — підлягали не гетьманові, а бєлгородському воєводі. Заможна старшина, якій, часто спадково, належала влада, не могла протиставитися централізаторській політиці Росії і досить спокійно сприйняла ліквідацію полкового устрою 1765 р. Але загалом українське суспільство з тривогою сприймало наступ царизму на автономію України. Обрані 1767 р. за наказом імператриці депутати до Комісії з перевірки законів і укладення нового кодексу — українські представники від козацтва, духовенства, шляхти и мішан — досить часто домагалися відновлення давніх прав і повернення гетьманства. На засіданнях комісії ці вимоги сміливо захищав лубенський депутат Григорій Полетика. автор Історичної звістки в минулому його вважали автором Історії русів. Тоді ж П. Симоновський склав Короткий опис України, а С. Дівович Розмову України з Великоросією, праці, пройняті українським патріотизмом і гордістю за історію України. Реформи Румянцева в Україні перервала війна з Туреччиною, що почалася 1769 р. Гетьманські й запорізькі війська знову взяли в ній найширшу участь. За Кючук-Кайнарджійським миром 1774 р. Росія отримала вихід до Чорного моря між Дніпром і Південним Бугом, а Крим фактично опинився під протекторатом Росії. Це створило царизмові сприятливі умови ліквідувати й запорізьке козацтво з ненависною царизмові Січчю.