30. Доба Данила Галицького

Слід врахувати, що князівства й уділи, які постали на теренах Київської Русі, зокрема і Галицько-Волинське, в цей період зазнавали жорсткого тиску з боку Золотої Орди. Проте, якщо Володимиро-Суздальске, а потім і Московське князівство визнали владу золотоординського хана, Галицько-Волинське чинило активний спротив чужоземному пануванню. Складовою цього спротиву був план Данила Галицького організувати хрестовий похід проти ординців, у якому б брали участь і європейські держави. Успіхові цих намірів мало б сприяти подолання наслідків церковного розколу 1054 року. І хоч сам Данило Галицький лояльно поставився до цієї ідеї, але її не сприйняла православна ієрархія. Зокрема, митрополит Кирило, колишній спільник Данила Галицького, навіть порвав стосунки з князем і подався на північ, до Олександра Невського, який теж був противником унії. Таким чином, те, що у 1253 році князь Данило був коронований королівською короною, можна вважати символічним актом геополітичних розрахунків галицького зверхника. І хоч йому не вдалося організувати хрестовий похід, проте, починаючи з середини XIII ст., Галицько-Волинське князівство як загальноукраїнська держава перетворюється на королівство. До його складу входило майже все сучасне Правобережжя України, включаючи Київ. Ще за часів Романа Галицького Київ опинився у сфері впливу галицько-волинського князя, і це мало своє продовження за часів його сина Данила. «Галицько-Волинський літопис» оповідає про те, як Данило, їдучи в столицю Золотої Орди місто Сарай, зупинився у Видубицькому монастирі біля Києва і молився за спасіння Землі Руської. Визнавши формально зверхність Орди, Данило не покладав рук заради того, щоб звільнитися аід гноблення, у 1254 році він виступив з великим військом проти татарського намісника Куремсиі завдав татарам тяжкої поразки. Як зазначає Брайчевський, «український король визволив досить великі терени в сточищах Південного Бугу, Ірпіня, Тетерева. Але подальший наступ захлинувся, оскільки Данилів союзник литовський князь Міндовг не подав обіцяної допомоги». За кілька років Данилові довелося вдруге схрестити зброю з татарським військом на чолі з темником Бурундаєм. На цей раз Данило зазнав поразки і змушений був укласти з Ордою невигідний мир. Зокрема, умовою цього миру було знищення укріплень таких міст, як Володимир-Волинський, Луцьк, Крем'янець, Львів та інші. Невдовзі - у 1264 році - король Данило помирає. Історіографія пов'язує з цим діячем такі акції, як об'єднання в єдину державу земель від Подунав'я до Подніпров'я і від Волині до Поділля, а також зміну форми правління - від традиційного князювання до королізського владарювання. М.Брайчевський з цього приводу зазначає: «Була то справді непересічна особа - видатний державець, політик, дипломат, полководець, що багато зробив для своєї держави. Незважаючи на надзвичайність тодішніх обставин, йому вдалося зміцнити Українське королівство, ведучи досить складну гру: на сході - проти татар і на заході - проти підступних сусідів - Литви,Польщі, Угорщини, які поглядали на Україну ласими лчима, очікуючи слушної нагоди, аби скориставшись драматичною ситуацією на сході, примножити свої володіння»