пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

15.Традиції і інновації в литовсько-руській системі права.

ТАКИМ чином, правова система, яка з часом утворилася на Україні, що регламентувала державну, тобто законодавчу, судову й виконавчу владу, по суті складалася із кількох гілок законодавчих традицій, які більш-менш органічно вписалися в систему традиційного, тобто звичаєвого й кодифікованого права українців. Своєрідність ситуації, яка визначала собою статус української держави в цей період як латентної, полягала в тому, що ні національна політична еліта, ні народ не могли безпосередньо виступати законодавцем. Проте законодавчі традиції, закони та звичаї не ігнорувалися, а поважалися чужинецькою владою, виступаючи законотворчим джерелом для її ініціативи. Але, якщо наявність Магдебурзького, Волоського та Литовського права в цілому не загрожувала латентності української державності і не порушувала її, то проникнення польських політичних та правових традицій ставало дедалі загрозливішим. Це передусім проявилося в прагненні польської магна-терії, а згодом і шляхти запровадити панщину як своєрідний «жорсткий» варіант кріпосного права. Принагідно зауважимо, що в добу Литовсько- Руської держави кріпацтва на її території майже не було. На початку XVII ст. польська експансія набула тотального характеру. Зникає остання база української автономії, яку представляли володіння князя Костянтина Острозького. Це руйнує латентний стан української державності, яка певною мірою забезпечувала народу його етнічну, духовну та культурну ідентичність. Природньо, що подібні процеси мобілізують усі сили народу, і частіше за все вони проявляються в національно-визвольних війнах. Проте не тільки в цьому виявляє себе перехід до маніфестантного статусу держави. Такою ж мірою він засвідчує себе появою законотворчої діяльності, унезалежненої від зовнішнього диктату. Найкраще цей статус передається за допомогою поняття «національний суверенітет». Доказом останнього можна вважати появу місцевої законотворчості, яка відбувалася у формі договірних статей гетьманів з російським царем; актів гетьманської влади; універсалів; а також актів Військової канцелярії, Військової Ради і Ради генеральних старшин. Проте про державницьке життя козацької республіки мова йтиме в наступних розділах. Зараз же, на завершення, хотілося б зазначити, що, незважаючи на суттєві суспільно-політичні зміни, які сталися в Україні із втратою нею державної незалежності на початку XIV ст., все-таки на більшості її території аж до кінця XVI - початку XVII ст. зберігається режим відносно автономного життя, якому не загрожувала своїми асимілятивними планами Литва. Прикметно, що офіційний титул литовського князя розпочинався словами: «Великий князь Литовський і Руський». Таким чином, з погляду зовнішньо-політичного статусу, суверенітет України був, звичайно, обмеженим владою Великого князя Литовського. Проте ця влада не підминала собою внутрішню автономію краю, що і дає нам підставу визначати такий стан як «державність у державі» або «латентна державність». Внутрішній розвиток ішов за рахунок впровадження й поширення нових систем законодавства, відбитих у збірниках Магдебурзького права, Литовського Статуту, Волоського права тощо.

хиты: 150
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь