В історії Київської держави можна виділити такі основні періоди:
1) 882-972рр. (від початку правління князя Олега до смер¬ті князя Святослава) — період швидкого зростання Київської Русі, За цей час було створено величезне господарське й полі¬тичне об'єднання. Князь Олег підкорив древлян, сіверян, ра¬димичів. Успішно воював з Візантією, хозарами. Ігор продов¬жив політику свого попередника, підкоряючи своїй владі східнослов'янські племена (підкорив племена уличів та древ¬лян). Воював з перемінним успіхом з Візантією, печенігами, здійснив успішних похід у Закавказзя. Загинув під час збору полюддя (вбито повсталими) у Древлянській землі. Дружина Ігоря княгиня Ольга придушила древлянське повстання, провела перші державні реформи, які впорядкували систему збо¬ру і розміри данини тощо. На відміну від князя Олега й Ігоря, надавала перевагу мирним відносинам з іншими країнами, її син Святослав Ігорович, прозваний Завойовником, за своїм покликанням був більше полководцем, ніж державним дія¬чем та політиком. Він провів ряд успішних походів проти в'я¬тичів, Хозарського каганату, Волзької Болгарії, ясів і касогів. Воював він і на Балканах, проте невдало. Загинув у битві з печенігами.
2) 980-1054рр. (охоплює князювання Володимира Святос¬лавовича та Ярослава Мудрого) — доба закріплення Києвом своїх завоювань, досягнення вершини політичної могутності, стабільності, економічного та культурного розвитку. На про¬тивагу територіальному зростанню попереднього періоду, в цей час переважає внутрішній розвиток. Видатною подією цього періоду було прийняття християнства. Князь Володимир лік¬відував владу племінних князів, замінив її практикою посадження у землях Київської держави своїх синів і довірених осіб. Успішно воював проти в'ятичів, радимичів, поляків, Ві¬зантії, печенегів. Запровадив державну релігію — християнс¬тво. За часів його сина Ярослава Мудрого Київська Русь дося¬гла апогею свого розвитку, її територія простягалась від Чорного моря на півдні до Фінської затоки на півночі, від Карпат на заході до Волги на сході. Ярослав Мудрий запрова¬див систему ротації для успадкування великокняжого престо¬лу. За його княжіння видано збірник законів «Руська прав¬да» — правовий кодекс держави. У зовнішніх стосунках надавав перевагу дипломатичним стосункам та династичним шлюбам.
3) 1054-1240рр. (охоплює період від смерті Я. Мудрого до зруйнування Києва монголо-татарами) — період безупинних князівських чвар, зростаючої загрози нападів кочівників та економічного застою.. Він пов'язаний з періодом феодальної роздробленості Київської Русі.
Проте роздробленість не призвела до занепаду економічного та культурного життя в країні.
За період 1146-1246рр. київські князі мінялися 4? разів, повертаючись час від часу на престол. Лише Володимиру Мономаху та його сину Мстиславу вдалося на певний час припи¬нити князівські усобиці, об'єднати значну частину Русі під своєю владою, зупинити натиск половців на руські землі.
