До утворення Давньоруської держави у східних слов’ян існувало 14 великих племених об’єднань(дуліби, поляни, бужани, волиняни, сіверяни, тиверці, уличі та ін.) УІ-УІІІ ст. період еволюції слов’янських племен у протидержавні утворення - племені князівства, серед яких виділялися об’єднання дулібів і полян. Аварська навала самітно послабила дулібів і надала перевагу полянам.
Значною подією у процесі політичної консолідації полянського міжплемінного союзу стало заснування міста Києва, який завдяки вдалому географічному розташуванню швидко перетворився на політичний центр східних слов’ян. Утворені навколо нього Полянське і Київське князівства об’єднали деревлян і сіверян . Внаслідок цього у УІІІ- середині ІХ ст. у середньому Подніпров’ї сформувалося державне об’єднання – Руська земля.
У 879 р. Рюрик помер, спадкоємцем престолу став його молодший син Ігор, регентом якого був Олег.
У 882р. Олег організовує похід на Київ. Вбивство Аскольда і захоплення влади у Києві Олегом мало надзвичайно важливі наслідки: з одного боку , на київському престолі опинилася нова династія, об’єднання Північної та Південної Русі стало основою виникнення загально руської держави, з іншого боку – державний переворот став початком антихристиянської, язичницької реакції.
У зовнішньополітичній сфері активність Давньоруської держави була зосереджена на традиційному для русичів візантійському напрямку. Починаючи з Аскольда і закінчуючи Святославом , кожен з руських князів вважав за необхідне організувати декілька походів на Візантію.
Олег здійснив два переможних походи на Константинополь у 907р. та 911 р. За арабськими джерелами після гучних перемог над Візантією Олег здійснив декілька походів проти Арабського халіфату. На південно-західне узбережжя Каспійського моря. Під час одного з них (912р.) він загинув.
Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син Рюрика – Ігор(912-945рр.) Племена древлян та уличів відмовилися підкорятися київському князю і сплачувати данину. Вогнем та мечем, Ігор підкорив деревлян після трирічного протистояння переміг уличів, але останні лише формально визнали владу Києва, покинувши Середне Поднепров’я, мігрували у Придунав’я.
Саме у роки правління нащадка Рюрика на південних кордонах держави з’явилися нові тюркомовні кочівники – печеніги. В 915 р. Києву вдалося укласти з ними мирну угоду, але вже в 930 р. печеніги рушили на Русь. Продовжуючи політику своїх попередників Ігор здійснив декілька походів на Візантію. 945 р. повстання деревлян, під час якого було вбито Ігоря.
Після цих трагічних подій на чолі держави стала дружина Ігоря – княгиня Ольга. (945-964рр.),. Своє регентство вона розпочала з придушення древлянського повстання, у ході якого кілька древлянських князів було вбито, а головне місто цієї землі Іскоростень – спалено.
Намагаючись убезпечити себе від нових народних виступів, Ольга провела деякі реформи, суть і зміст яких полягали у регламентації повинностей залежного населення; унормуванні процесу зібрання данини(визначення її розмірів і встановлення місць зібрання), створенні осередки центральної князівської влади на місцях – “становищ” і “погости”.
Активною була діяльність Ольги на міжнародній арені. У 946 та 957 рр. вона здійснила два дипломатичні візити до Константинополя, у ході яких було укладено союзницькі угоди, розглядалася проблема християнізації Русі(сама княгиня була охрещена під час одного з своїх візитів
У 964р. вся повнота влади на Русі зосередилася у руках Святослава (964-972). він мечем перекроїв карту світу і вписав молоду Давньоруську державу в геополітичний простір Європи.
На початку князювання воєнна активність Святослава була зосереджена на Сході. Протягом 964-966рр. він досягає значних успіхів на цьому стратегічному напрямку: підкоряє Києву в’ятичів, які сплачували данину хозарам; перемагає хазарських союзників – волзьких болгар та бурта сів; завдає поразки Хазарському каганату, оволодівши його столицею м. Ітіль; примушує підкоритися племена ясів і когосів на Північному Кавказі Для зміцнення влади династії Святослав 969р. розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Древлянській землі – Олег, у Новгороді – Володимир. Така реорганізація управлінської системи на Русі поклала початок адміністративній реформі,Другий похід київського князя на Болгарію розпочався в 969 р. Святослав досить швидко захопив Переяславець, Великий Переяслав, Доростол, Філіппополь. А й просунувся вглиб візантійської імперії. Візантійському імператору вдалося зібрати ти численне військо і зупинити Святослава, а під Доростолом підписати мирну угоду(971р.), відповідно до якої київський князь взяв на себе зобов’язання не воювати з Візантією та відмовлявся від претензій на Болгарію та Крим. Навесні 972р. повертаючись з невдалого походу, Святослав поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув. З його черепа хан Куря наказав зробити чашу, обкуту золотом.
Характерними рисами цього періоду історії Київської Русі були: вихід Давньоруської держави на міжнародну арену; її перші спроби вписатися в геополітичний простір; постійна рухливість кордонів, розширення території країни; зосередження уваги та сил держави не на внутрішній, а на зовнішній політиці; вияв активності державної еліти(князь і дружина) головним чином у військовій сфері, яка давала їй землі, багатства, ринки збуту, владу; недостатня консолідованість території держави; слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою; формування системи васально-ієрархічних відносин.
