45.Уніфікація радянських республік та курс на «злиття націй»

ЕПОХА, пов'язана з постаттю Леоніда Брежнєва і пізніше названа «застоєм», характеризувалася надмірною ідеологізацією суспільної свідомості, посиленням тоталітаристських тенденцій в адміністративно-державному управлінні, боротьбою з інакомисленням. Не випадково, що велика когорта так званих «сталевих людей» всерйоз розраховувала на реабілітацію Сталіна. Власне, насправді відбувся «блідий ренесанс», якщо можна так сказати, минулих років. Пресинг стосувався в основному ідеології, культури, масової свідомості. Посилювалися процеси уніфікації національного життя. Офіційно було проголошено курс на прискорення «злиття націй». Документами КПРС та її республіканських загонів в річницю 50-ліття створення СРСР декларувалося виникнення «нової історичної спільноти людей -радянського народу».
 В адміністративному порядку обмежувалося функціонування національних мов в освітній, урядовій, науковій, службовій сферах суспільного життя. Ці мови фактично були визнані «неперспективними», а в суспільній свідомості внаслідок цього з'явився стереотип «непрестижних мов». Створилася така ситуація, коли саме вживання інтелігенцією української чи, припустимо, білоруської мови могло бути поціноване як прояв «буржуазного націоналізму». 
Водночас економіка, соціальні процеси рухалися ніби в автономному просторі й насправді зовсім не туди, куди націлювала радянська пропаганда. Це породило своєрідну ідеологічну проблему, яка знаменувала розпад соціалістичної утопії - проблему «єдності слова і діла».
 Ось у такій атмосфері відбулася спроба витворити новий ідеологічний міф - що СРСР досяг ступеня «розвиненого соціалізму» і що склався «єдиний радянський народ». Цю подію вирішено було закріпити розробкою і прийняттям нової Конституції - «Конституції розвиненого соціалізму». 
Третю союзну Конституцію було прийнято 7 жовтня 1977 року. Вона ж визначила напрямки, в яких мали перероблятися її республіканські «близнюки». 
Така конституція УСРС  і була схвалена 20 квітня