19 Возз’єднання етнічних земель  України.

Серйозні зміни в національно-державному будівництві України мали місце протягом другої світової війни. На самому її початку, у вересні-жавтні 1939 року, відбулося, як говорилося в офіційних документах, «воз єднання Західної України з УРСР». Ця подія мала двоїстий зміст. З одного боку, реалізувалася задекларована ще 1919 року злука Наддніпрянщини і Східної Галичини. З іншого - це відбулося за колючим дротом «соціалістичного табору». Тому, особливо перший час, докладалися зусилля, щоб справити на галичан і волиняків враження «ук-раїнськості» нового режиму. Навіть війська, які увійшли у вересні до Львова, Луцька і Тернополя, було скомлектовано головним чином з червоноармійців і командирів-українців, якими командував майбутній маршал Тимошенко. Для демонстрації досягнень «соціалістичної демократії» 22 жовтня 1939 було проведено «вибори», на яких населення мало проголосувати за єдиний список кандидатів, котрі підтримували «возз'єднання».
 Враховуючи настрої західних українців, можна було зрозуміти, що і без особливої фальсіфікацїї абсолютна більшість проголосує так, як треба було радянському режимові. 
У той же час були розпущені українські політичні партії, кооперативи трансформовані на радянський взірець, припинено діяльність товариства «Просвіта». З ліквідацією ліберальних і соціал-де-мократичних структур (ще раніше була розпущена західноукраїнська компартія), на західних землях залишилася єдина реальна політична опозиційна організація - підпільна мережа Організації українських націоналістів (створена ще за польської окупації). 
1940 року до України було долучено Північну Буковину та Південну Бесарабію, натомість вилучено Молдавську АРСР (яка існувала з 1924 року на Придністров'ї) та передано до складу новоутвореної Молдавської РСР. Нарешті, у 1944-1945 роках Закарпаття також було приєднано до УРСР (з оформленням цього відповідними рішеннями місцевих народних зборів, Верховних Рад СРСР та УРСР, та положеннями міждержавного договору між Радянським Союзом та Чехословаччиною).
Таким чином, створилася парадоксальна ситуація: вперше за багатовікову історію українські землі були інтегровані в складі єдиної української, але несамостійної держави. Це сталося внаслідок певних геополітичних комбінацій держав, які втілювали два головних соціальних міфи XX століття - нацизму і більшовизму. Проте як би там не було, український народ об'єднався як єдине етнічне тіло. В цьому був драматизм національної долі українства, його тріумф і трагедія водночас.