Прикме?тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Прикметники називають колір (білий, синій, жовтий), розмір (великий, довгий, малий), смак (солоний, кислий, гіркий), якість (добрий, гарний, досконалий), вдачу людини (щедрий, скупий, розумний), відношення до матеріалу (дерев 'яний, кам 'яний, алюмінієвий), відношення до часу й місця (вчорашній, далекий, київський), належність (материн, сестрин, братів) тощо.
Свою функцію прикметники реалізують через поєднання з іменниками. Уточнюючи поняття, названі іменниками, вони увиразнюють, конкретизують висловлювання. Наприклад, речення За землею і в небі скучно не зовсім зрозуміле, тим часом як прислів'я За рідною землею і в небі скучно висловлює завершену думку, і цього досягнуто саме завдяки точно вжитому прикметникові. Разом із тим треба пам'ятати, що надмірне нагромадження прикметників, навпаки, затемнює зміст висловлювання. Зайвих прикметників у реченні слід уникати.
За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.
Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання яки й?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; гарячий, дуже гарячий; вузький, трохи вузький; солодкий, ледь солодкий; зелений, зеленуватий.
Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, Васине, батькова, братове.
Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо через відношення до інших предметів, або через відношення до особи чи істоти.
Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:
- якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним
лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистість
- відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через
відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний тест, прикордонний пост;
- присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн
рушник, Мартин зошит.
Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:
золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний);
срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);
лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (якісний);
зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний).
Ступенювання прикметників
Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.
Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш:
добрий - добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий,
довгий — дов-ш-ий, міцний — міцн-іш-ий.
У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-:
тон-к-ий — тон-ш-ий,
глибо-к-ий — глиб-ш-ий,
дале-к-ий — даль-ш-ий.
При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш:
яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий.
Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.
Проста форма найвищого ступеня порівння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший.
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе.
