Морф — найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою. Через те, що морфи реалізуються в конкретних мовленнєвих ланцюжках, вони доступні спостереженню.
Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з іншими морфами тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів
Аломорфи морфеми характеризують три ознаки. Вони:
- мають те саме значення
- наділені формальною (фонемою) близькістю, тобто частково подібним складом фонем і порядком їх слідування,
- замінюють один одного лише в певних позиціях, перебуваючи в контексті взаємовиключення.
Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).
Класифікація афіксів
Афікси поділяються на типи в залежності від їхнього положення в слові. Найпоширеніші в мовах світу два типи афіксів — префікси, що стоять перед коренем, та постфікси, що стоять після кореня.
постфіксами, вони розділяються на суфікси (що мають дериваційне, або словотвірне значення) і флексії або закінчення (що мають реляційне значення, тобто вказують на зв’язок з іншими членами речення).
Префікс уточнює смисл кореня, передає лексичне значення, інколи виражає і граматичне значення (наприклад, вид у дієслів).
