Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.
- Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю. Метафори бувають
- за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар),
- за формою (мереживо гілок, павутина доріг),
- за розміром (крапля надії, море радості),
- за місцем (ніс корабля),
- за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті),
- за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос),
- за функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця стріляє),
- за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симонен-ко),
- за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина),
- за наслідком дії
- Метонімія — перенесення назви за суміжністю. Вона буває тоді, коли вживається:
а) назва матеріалу замість назви речі: брильянти й золото на руках
б) назва предмета замість його вмісту: чайник закипів
в) назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є
г) назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається
ґ) назва особи замість речі, шо їй належить: читаю Ліну Костенко
- Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії.
Лексичне значення слова не є однорідним. У лексикології під цим поняттям об'єднують:
- предметно-логічне- це вираження словом загального поняття про предмет або явище через одну із його ознак.
- Номінативне- мають власні імена, географічні назви, реалії, тобто слова-назви, а не слова-поняття. саме слова цієї категорії звичайно перекладаються постійними рівнозначними відповідниками
- емоційно-експресивне;
- контекстуальне.
