Унормованість - головна ознака літературної мови.
Мовні норми – це сукупність загальновизнаних, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Норми літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні
Оскільки мовна норма — категорія історична, вона, змінюється разом із розвитком і зміною суспільства.
До складу мовних норм входять:
- Графічні норми – правильна передача звуків на письмі: не дошч, а дощ.
- Орфоепічні норми – це правила вимови звуків та звукових комплексів: не [грунт], а [ґрунт]
- Акцентні норми – правильне наголошування слів
- Лексичні норми – це правила слововживання, які регулюють вибір слова: не учбовий, а навчальний,
- Орфографічні норми – це правила написання слів та їхніх частин: не бесвідповідальний, а безвідповідальний,
- Граматичні норми, до складу яких входять морфологічні – це вибір правильних словоформ, засобів словотворення: не завідуючий, а завідувач,
- Пунктуаційні норми – уживання розділових знаків
- Стилістичні норми – використання мовних засобів, властивих певному стилю: Прийміть мене на посаду інженера (неправильно) – Прошу зарахувати мене на посаду інженера (правильно).
