Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.
Мета розумового виховання полягає в забезпеченні засвоєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогляду. Його зміст охоплює систему фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки.
Завдання розумового виховання: 1. Озброєння учнів знаннями про наукові засади розвитку природи й суспільства. 2. Розвиток інтелектуальних сил особистості. 3. Формування наукового світогляду учнів. 4. Формування культури розумової праці. 5. Розвиток потреби самоосвіти, системного поповнення своїх знань.
В процесі розумового виховання школа повинна сформувати в учнів систему базових знань про природу, суспільство, людину, техніку що включає по-перше знання понять різного роду, фактів, термінології, символів, назв, дат, зв’язків і залежностей, які існують між ними і знаходять відображення у правилах, законах, закономірностях, формулах. По-друге, засоби використання знань на практиці, алгоритми діяльності, досвід творчої діяльності (перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, бачення нових проблем, нових функцій об’єкта, альтернатив, комбінування тощо); По-третє – факти, що ілюструють закони, твори літератури і мистецтва та емоційно-оцінне ставлення до них.
Розвиток потенціальних інтелектуальних сил передбачає – розвиток пізнавальних інтересів; мислення взагалі та різних його видів зокрема; оволодіння основними розумовими операціями; формування інтелектуальних умінь, що характеризують навчальну діяльність.
Пізнавальний інтерес – це спрямованість особистості на сам процес пізнання, від якого вона одержує емоційне задоволення, а не тільки на результат.
Найсуттєвішим в розумовому розвитку учня взагалі і пізнавального інтересу зокрема – є розвиток усіх видів мислення. До них належать: діалектичне, логічне, абстрактне, теоретичне, алгоротмічне, системне, репродуктивне, творче, наочно-образне і т.п.
Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Головним для розвитку мислення є розвиток в учнів уміння здійснювати мислительні, розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, виділення суттєвого, узагальнення, моделювання, прийняття рішення або умовивід.
Рівень розвитку інтелектуальних сил особистості характерезується рівнем сформованості інтелектуальних умінь якими необхідно оволодіти, щоб успішно навчатися до яких відносять: загальні уміння, які використовуються під час вивчення будь-якого навчального предмета (вміння читати і писати з достатнью швидкістю, слухати і конспектувати; викладати, аргументувати, захищати свої думки усно та письмово; спостерігати, зосереджуватися, бути уважним; працювати з книгою та іншими джерелами інформації, контролювати себе) та спеціальні уміння – необхідні для оволодіння знаннями в певній галузі (вміння читати ноти, технічні креслення, карти, графіки, схеми, слухати музичні твори, записувати нотні знаки, користуватися довідковою літературою).
Шляхами вирішення завдань розумового виховання є навчання і позакласна робота з учнями. У позакласній роботі з цією метою використовують: сократівські бесіди, дискусії, диспути, інтелектуальні аукціони, захисти фантастичних проектів, пізнавальні конкурси, олімпіади, КВК, брейн-ринги, Що? Де? Коли?
