Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть.
В Україні загальна мета виховання - всебічний розвиток людської особистості як рівновеликої цінності1 - конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями.
У педагогічній науці і практиці мета виховання конкретизується системою його завдань. Іншими словами, термін "всебічне виховання" передбачає конкретну диференціацію його на складові, які й прийнято називати завданнями виховання.
Завдання виховання підпорядковуєтся їх видам:
-Моральне - формування умінь і навичок моральної поведінки.
-Розумове - оволодіння знаннями, уміннями та навичками;
-Трудове - виховання готовності до праці, поваги до людей праці.
-Фізичне - виховання волі, розвиток спритності, тренування та загартування організму;
-Естетичне - виховання любові до навколишнього світу.
Рішенням колегії Міністерства освіти України було затверджено Концепцію середньої загальноосвітньої школи України. Основні тези преамбули:
—Критика існуючої школи і освіти:
-Проголошений ідеологічний принцип (постулат) про обов’язковість середньої оcвіти без врахування реального стану справ у країні, орієнтація школи і вчителя на нівелювання природних задатків, інтересів та можливостей дітей, нехтування принципом диференціації навчання призвели до погіршення якості підготовки випускників школи, різкого падіння соціального статусу і престижу знань серед молоді.
Вихідними положеннями концепції є:
-Забезпечення суверенності за законодавством, структурою і змістом навчання і виховання системи народної освіти на Україні.
-Спрямування змісту і організації навчально-виховної роботи в школі на формування національної самосвідомості, органічне поєднання в діяльності школи національної та інтернаціональної, загальнолюдської культури.
-Забезпечення випускникам школи обсягу наукових знань на рівні світових стандартів загальної середньої освіти.
-Відмова від політизації навчально-виховного процесу, нав’язування шкоді ідеологічних догм і доктрин окремих партій, організацій, рухів, церкви тощо.
-Забезпечення незалежності державної системи освіти від церкви і її світського характеру.
-Організація навчально-виховного процесу на основі максимального врахування і розвитку індивідуальних здібностей, нахилів, обдарованості дітей.
-Автономність школи у виборі форм і методів навчально-виховного процесу.
-Орієнтація виховної діяльності школи на розвиток особистісних сил учнів, здібностей, талантів, рис якостей, відносин.
-Надання учням можливості реалізувати будь-які свої вимоги демократичним шляхом, об’єднуватися в добровільні демократичні дитячі організації, в діяльності яких пріоритет надається загальнолюдським духовним цінностям.
