Поняття договору ренти закріплено ч. 1 ст. 731 ЦК України, згідно з якою за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) якесь майно у власність, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.
Форма договору ренти.
Договір ренти укладається в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а якщо під виплату ренти передається нерухоме майно, то - підлягає державній реєстрації.
Істотні умови договору ренти:
- предмет – ним виступає майно, яке відчужується одержувачем ренти під виплату ренти, а також сама рента, що виплачується платником її одержувачеві (найчастіше майном виступають житлові будинки, квартири, підприємства, тобто нерухомі речі)
- форма виплати ренти – може виплачуватися у грошовій формі, або шляхом передання речей , виконанням робіт чи наданням послуг. Може бути встановлена змішана форма ренти, яка виплачується частково грошима, а частково шляхом передання речей, виконанням робіт чи наданням послуг
- розмір ренти – встановлюється сторонами у договорі. Закон встановлює розмір ренти, якщо сторони не передбачать його у договорі, тільки у випадку передачі під виплату ренти грошей. (відповідно до ч.2 ст.737 ЦКУ – у розмірі облікової ставки НБУ)
- періодичність виплати ренти – встановлюють сторони в договорі, якщо не встановлено, рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу (ст..738 ЦКУ)
- строк ренти – встановлюється у договорі і залежить від виду ренти.
- Ціна – це загальна сума виплачуваної ренти за договором, укладеним на певний строк (приклад: якщо сторони передбачили ренту у грошовій формі за договором, укладеним на 10 років у розмірі 200 грн. з виплатою кожного місяця, то ціна договору складатиме - 24000)
Права та обов’язки сторін :
1. одержувач ренти має право застави на земельну ділянку чи інше нерухоме майно передане за договором під виплату ренти
2. платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти
підстави припинення договору ренти:
1. домовленість сторін – сторони встановлюють у договорі на яких засадах може бути припинено договір ренти (чи буде повернено майно передане під виплату ренти, повернення виплачених сум, виплата компенсації одержувачеві ренти та ін.)
2. прощення боргу – одержувач ренти може будь-який час відмовитися від отримання рентних платежів
3. у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково.
4. за рішенням суду у разі істотного порушення договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
5. за ініціативою сторін або за рішенням суду у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідальність сторін за договором ренти
Стаття 735 ЦК передбачає можливість забезпечення зобов'язання платника ренти сплачувати ренту. Засобами забезпечення в цьому разі є:
— право застави одержувача на нерухоме майно, що передається у ренту;
— право платника ренти відчужувати майно, передане у ренту під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. У цьому разі, як вже зазначалося, до іншої особи разом з майном переходять обов'язки платника ренти;
— передбачений договором обов'язок платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.
Зазначення цих засобів забезпечення виконання договору не Позбавляє сторони застосувати й інші засоби забезпечення, як-то: неустойка, порука, завдаток тощо.
Про відповідальність за невиконання умов договору ренти йдеться у статті 736 Кодексу, в якій встановлено, що за прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти.
Взагалі у питанні про відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором ренти застосовуються положення глави 51 ЦК, яка передбачає правові наслідки порушення зобов'язань, відповідальність за таке порушення. Так, наприклад, відповідно до статті 620 Кодексу у разі невиконання одержувачем ренти обов'язку передати платнику в сплатну ренту річ, визначену індивідуальними ознаками, платник ренти має право витребувати цю річ у платника ренти та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
При вирішенні питання стосовно відповідальності сторін за порушення умов договору ренти слід брати до уваги і положення статті 734 ЦК стосовно застосування до відносин сторін щодо передання майна загальних положень про купівлю-продаж, а також про договір дарування.
