Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають носіями цивільних прав та обов'язків.
Суб'єктом цивільного правовідношення є будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами цивільного права. Учасники цивільних правовідносин поділяються на такі категорії:
а) фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);б) юридичні особи (підприємства, установи, організації);в) держава Україна;д) територіальні громади;є) іноземні держави;ж) інші суб'єкти публічного права (ст,2 ЦК).
Об'єктами цивільних правовідносин можуть виступати:а) речі, у тому числі гроші та цінні папери;
б) майнові права;в) результати робіт;г) послуги;д) результати інтелектуальної творчої діяльності;
ж) інформація; -з) інші матеріальні та нематеріальні блага.
Зміст цивільних правовідносин складають суб'єктивні права та обов'язки його учасників.
Суб'єктивне цивільне право є міра дозволеного поведінки суб'єкта цивільних правовідносин. Суб'єктивне цивільне право - складне юридичне утворення, що має власний зміст, яке складається з юридичних можливостей, наданих суб'єкту. Юридичні можливості як складові частини змісту суб'єктивного цивільного права називаються правомочностями.
При вельми великій різноманітності змісту суб'єктивних цивільних прав можна виявити, що в будь-якому випадку таке право є результатом різноваріантності комбінацій трьох правомочностей:
1) правомочності на власні дії, що означає можливість самостійного вчинення суб'єктом фактичних і юридично значущих дій;
2) правомочності вимоги, що представляє собою можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків;
3) правомочності на захист, що виступає в якості можливості використання різних заходів захисту або вимоги використання державно-примусових заходів у випадках порушення суб'єктивного права.
Суб'єктивна обов'язок - міра належної поведінки учасника цивільного правовідносини. Сутність обов'язків криється в необхідності вчинення суб'єктом певних дій або утримання від соціально шкідливих дій.
У цивільних правовідносинах буває два типи обов'язків - пасивний і активний. Це обумовлено наявністю в цивільно-правовому регулюванні суспільних відносин двох способів законодавчого закріплення обов'язків - позитивного зобов'язування і методу заборон (негативного зобов'язування).
Обов'язки пасивного типу випливають з цивільно-правових заборон і за своєю природою означають юридичну неможливість вчинення дій, що порушують інтереси держави і уповноважених осіб.
Правовідносини не перебувають у стані спокою. Вони виникають, змінюються і припиняються на підставі передбачених у законі обставин - юридичних фактів. Усі юридичні факти можна поділити на дві групи: події і дії.
Події - настають незалежно від волі людей (стихійні лиха, смерть людини, закінчення строку тощо). Але внаслідок подій у спадкоємців виникає право на спадщину, у страхувальника - право на відшкодування шкоди.
Дії - результат свідомої діяльності людини. Вони поділяються на:
- правомірні (такі, що відповідають приписам закону);
- неправомірні (такі, що суперечать закону).
