Юриди́чна пра́ктика — це професійна юридична діяльність з видання, тлумачення і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.
Структура юридичної практики — її будова, розташування основних елементів і зв'язків, які забезпечують її цілісність, збереження об'єктивно необхідних властивостей і функцій. У структурі юридичної практики виділяють динамічний і статичний елементи:
1) юридична діяльність (динамічна сторона) — це юридичні дії та операції, засоби і способи їх здійснення, ухвалені рішення і результати дій. Юридичні дії є зовні вираженими, соціально-перетворюючими правовими актами, які тягнуть за собою певні наслідки. Сукупність взаємопов'язаних юридичних дій, що мають єдину мету, складає операцію (наприклад, огляд місця злочину є операцією, оскільки включає кілька різних юридичних дій). У загальному вигляді динамічна сторона юридичної практики представлена діями правотворчих і правозастосовчих органів, виданими ними правовими актами;
2) соціально-правовий досвід (статична сторона), який включає правоположення, тобто вироблені в ході юридичної практики сталі приписи загального характеру, що акумулюють соціально цінні та стабільні сторони конкретної юридичної діяльності. Такими є, наприклад, правові позиції Конституційного Суду України, узагальнення судової практики із певних категорій справ.
видів і підвидів юридичної практики:
1) залежно від змісту розрізняють правотворчу, правозастосовчу (правореалізаційну), інтерпретаційну практики.
В процесі правотворчої практики формуються нормативно-правові засоби (норми, принципи тощо) впливу на суспільні відносини та інші форми поведінки людей.
Правозастосовча практика є владною діяльністю компетентних органів, спрямованою на винесення індивідуально-конкретних приписів, і виробленим в ході такої діяльності правовим досвідом.
Суть інтерпретаційної практики зводиться до формулювання правових роз'яснень і правоположень;
2) за суб'єктами юридична практика розмежовується на законодавчу, судову, слідчу, нотаріальну тощо. За цим же критерієм можлива і детальніша класифікація. Так, до судової практики належить практика Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції. Прийнявши за підставу класифікації об'єкти практики і категорії вирішу ваних юридичних справ, можна говорити про судову практику у цивільних, кримінальних справах;
3) залежно від функціональної ролі розрізняють регулятивну йохоронну юридичну практику. Наприклад, діяльність органів реєстрації актів цивільного стану, органів нотаріату в основному має регулятивний характер. Діяльність прокуратури і органів внутрішніх справ переважно має охоронний характер. Судова ж практика поєднує в собі регулятивний (наприклад, визнання в судовому порядку права власності на нерухоме майно, поділ майна) і охоронний (наприклад, оголошення вироку у кримінальній справі) моменти.
За змістом інтелектуальної діяльності юридична практика класифікується:
- пізнавально-пошукова практика; реконструктивна юридична практика; організаційна; реєстраційна, комунікативна практика; слідча практика
