Система права – це інтегрована принципами права, зумовлена сполученням приватних і публічних інтересів сукупність правових норм, внутрішня організація якої характеризується їх єдністю, узгодженістю, диференціацією та групуванням у відносно самостійні структурні утворення.
Ознаками системи права є такі
Єдність, яка зумовлена тим, що право грунтується на основоположних принципах свободи, рівності, справедливості та гуманізму. Норми, що суперечать цим принципам, не мають правового змісту й визнаються нечинними в установленому порядку.
Узгодженість, що полягає, зокрема, у наявності зв'язків між її структурними утвореннями (нормами, інститутами, галузями права, підсистемами права), неможливості їх дії ізольовано одне від одного, доповненні і конкретизації загальних норм спеціальними. Узгодженість забезпечується функціонуванням механізмів моніторингу, експертиз, попередження, подолання та усунення колізій і прогалин у праві.
Диференціація та інтеграція. Диференціація – це поділ права на відносно самостійні структурні елементи, що зумовлений виконанням правом функції регулювання різноманітних за змістом суспільних відносин. Такий поділ є логічним підґрунтям подальшої інтеграції елементів системи права за схемою норми права (регулюють типові суспільні відносини) → правові інститути (об'єднують норми, які регулюють відносини певного виду) → підгалузі права (об'єднують норми, які регулюють відносини декількох видів) → галузі права (об'єднують норми, які регулюють відносини певного роду) → підсистеми права (приватноправова і публічно-правова, матеріально- правова і процесуально-правова, регулятивно-правова та охоронно- правова).
Об'єктивність і суб'єктивність. Об'єктивність означає, що система права утворюється не внаслідок довільного розсуду суб'єкта законотворення, а є юридичним відображенням системи суспільних відносин. Водночас система права формується під впливом суб'єктивного чинника – волі законодавця, правових доктрин, усвідомлених і сприйнятих суспільством ідей щодо справедливого регулювання
Стабільність і динамізм. Стабільність виявляється в збереженні системою права її здатності ефективно регулювати суспільні відносини в умовах соціального розвитку. Разом з тим система права не є завершеною: під впливом численних зовнішніх і внутрішніх чинників суспільного розвитку вона постійно змінюється через дію соціального механізму її оновлення, зберігаючи при цьому власну структуру.
Структура права є відображенням внутрішньої будови права і зв'язків між його елементами. Вона передбачає визначення її первинного елемента – правової норми, врахування предмета правового регулювання, що в сукупності з методом, а також принципами та інтересами об'єднує ці норми в основні групи – інститути права, підгалузі права, галузі права, підсистеми права.
Отже, систему права складають такі елементи.
1. Норма права – первинний структурний елемент системи права, спрямований на регулювання типових суспільних відносин. Узгодженість, взаємопов'язаність, поділ і групування правових норм у системі права зумовлені, з одного боку, структурою предмета регулювання (суспільними відносинами), а з другого – прагненням суб'єкта (законодавця) ефективно врегулювати ці відносини правовими засобами.
2. Інститут права — це відокремлена група правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини конкретного виду.
Інститут права характеризується тим, що:
- регулює певний вид суспільних відносин;
- є складовою частиною однієї або декількох галузей права;
- є логічно замкнутою, виокремленою сукупністю норм;
- регулює суспільні відносини незалежно від інших інститутів права.
3. Підгалузь права – об'єднання взаємопов'язаних інститутів, що формується в межах однієї галузі права (виборче право в межах конституційного права, спадкове право в межах цивільного права).
4. Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Головні ознаки галузі права полягають у тому, що вона:
- є найбільш великим за обсягом підрозділом (частиною) системи права.
- має власний предмет регулювання.
- визначається єдністю предмета і методу правового регулювання.
- складається з інститутів права, побудованих у галузі права за предметом і методом правового регулювання.
- відносно самостійна від інших об'єднань правових норм у системі права.
5. Підсистема права – інтегрована принципами, завданнями і функціями, зумовлена характером інтересів сукупність інститутів і галузей права, які регулюють комплекс суспільних відносин за допомогою подібних методів правового регулювання. Такими підсистемами права є приватне і публічне право, процесуальне і матеріальне право, регулятивне та охоронне право.
