На думку професорів М.В. Цвіка та О.В. Петришина найбільш аргументованою є класифікація, що ґрунтується на системі критеріїв, що дозволяє уникнути одномірності, однобічності при вивченні змісту правових систем.
вони розрізняють такі основні види: романо-германське право (його називають ще континентальним), ДО якого близькими є скандинавське, латиноамериканське право і право Японії; англо-американське право, або система "загального права"; соціалістичне право; релігійно-традиційні правові системи, що складаються з систем мусульманського права, індуського, іудейського, канонічного, далекосхідного, традиційного права країн Азії та Африки.
Серед ознак романо-германської правової сім'ї можна виділити наступні:
- єдина ієрархічно побудована система форм права, в якій домінуюче місце займають нормативно-правових актів (законодавство);
- головна роль у формуванні права приділяється законодавцю, який створює загальні юридичні правила поведінки; особа, яка застосовує норми права (суддя, адміністративні органи тощо) повинна лише точно реалізувати ці загальні норми в конкретних правозастосовних актах;
- маються писані конституції, що мають вишу юридичну силу;
- високий рівень нормативних узагальнень досягається за допомогою кодифікованих нормативних актів;
- вагоме положення займають підзаконні нормативні акти (регламенти, інструкції, циркуляри й таке інше);
- розподіл системи права на публічне та приватне, а також на галузі;
- правовий звичай і юридичний прецедент виступають у якості допоміжних, додаткових форм права;
- на першому місці знаходяться не обов'язки, а права людини та громадянина;
- особливе значення має юридична доктрина, яка розробила і розробляє в університетах основні принципи (теорію) побудови даної правової сім'ї.
Англо-американська правова сім'я
Серед ознак цієї правової сім'ї можна виділити такі:
- основною формою права виступає судовий прецедент (правила поведінки, сформульовані суддями в їхніх рішеннях по конкретній справі, які поширюються на аналогічні справи);
- прецеденти носять індивідуальний (казуїстичний) характер;
- провідну роль у формуванні права (у правотворчості) відіграють суди, які у цьому зв'язку займають особливе місце в системі державних органів;
- на першому місці знаходяться не обов'язки, а права людини і громадянина, які захищаються насамперед судом;
- велике значення має процесуальне (процедурне, доказове) право, що багато в чому визначає право матеріальне;
- відсутні кодифіковані галузі права;
- відсутній розподіл права на приватне і публічне;
- законодавство і правові звичаї виступають у якості допоміжних, додаткових форм права;
- юридична доктрина, зазвичай, носить суто прагматичний, прикладний характер.
В сім'ях релігійного та звичаєвого права
До сім'ї релігійного права відносяться правові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та ін., а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії та іудейське право - Ізраїлю.
Серед ознак цієї правової сім'ї можна виділити такі:
- головний творець права Бог, а не суспільство чи держава, тому юридичні розпорядження дані раз і назавжди, у них потрібно вірити та суворо дотримуватись;
- джерелами права є релігійно-моральні норми і цінності, що містяться, зокрема, у Корані та поширюються на мусульман, в Шастрах, Ведах та діють на поведінку індусів або в Торі - для іудеїв тощо;
- дуже тісне переплетення юридичних положень з релігійними, філософськими і моральними постулатами, а також з місцевими звичаями утворить у своїй сукупності єдині правила поведінки;
- особливе місце в системі джерел права займають праці вчених (доктрини), що конкретизують і тлумачать першоджерела і покладені в основу конкретних рішень;
- відсутній розподіл права на приватне і публічне;
- нормативно-правові акти (законодавство) мають вторинне значення;
- судова практика у власному змісті слова не є джерелом права;
- багато в чому заснована на ідеї обов'язків, а не прав людини (як це має місце в романо-германській і англо-американській правових сім'ях).
До сім'ї традиційного права відносяться правові системи Мадагаскару, ряду країн екваторіальної Африки і Далекого Сходу.
Серед ознак даної правової родини можна виділити наступні:
- домінуюче місце в системі джерел права займають звичаї і традиції, які мають, як правило, неписаний характер і передаються з покоління в покоління;
- звичаї і традиції являють собою синтез юридичних, моральних, міфічних розпоряджень, що склалися природним шляхом і визнані державами;
- звичаї і традиції регулюють відносини в першу чергу груп та співтовариств, а не окремих індивідів;
- нормативно-правові акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча останнім часом їх приймається все більше і більше;
- судова практика (юридичний прецедент) не виступає як основна форма права;
- судова влада керується ідеєю примирення, встановлюючи згоду в суспільстві та забезпечуючи його згуртованість;
- юридична доктрина не відіграє істотної ролі в юридичному житті даних суспільств;
- архаїчність багатьох звичаїв і традицій.
До сім'ї соціалістичного права відносяться правові системи таких країн: Китай, В'єтнам, Корейська народно-демократична республіка, Куба.
У країнах соціалістичної правової сім'ї одержали правове втілення наступні ідеї:
- централізованого керування економікою, господарськими відносинами, що тягне за собою використання імперативних норм, планових регуляторів, детальної регламентації цивільних договорів, правового положення майна і повноважень суб'єктів;
- усуспільнення власності, створення державної, "загальнонародної" власності як основи економіки;
- націоналізації підприємств, банків, господарського майна, а в деяких країнах - землі, інших об'єктів нерухомості;
- регулювання міри праці і споживання і, як наслідок, створення соціально-правових інститутів нормування трудової діяльності та розподілу соціальних благ.
