Права людини - це її можливість діяти певним чином для того, щоб забезпечити своє нормальне існування, розвиток і задоволення власних потреб.
Громадянські (особисті) права, т. н. права першого покоління, покликані забезпечувати свободу й автономію індивіда як члена громадянського суспільства, його юридичну захищеність від будь-якого незаконного зовнішнього втручання. Ця категорія прав характеризується тим, що держава визнає свободу особи в певній сфері відносин, яка віддана на його розсуд і не може бути об'єктом зазіхань держави.
До громадянських (особистих) прав і свобод людини віднося
- право на життя;
- право на повагу честі і гідності людини;
- право на свободу й особисту недоторканність;
- недоторканність приватного життя, житла;
- свободу пересування і вибору місця проживання;
- свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;
- свободу вибору національності і вибору мови спілкування;
- право на судовий розгляд;
- право на презумпцію невинуватості;
- свободу вираження поглядів;
- свободу інформації;
- свободу від катувань і інших форм нелюдського поводження і покарання;
- таємницю листування тощо.
Політичні права і свободи - розглядати як забезпечену людині законом і привселюдною владою можливість участі (як індивідуально, так і колективно) у суспільно-політичному житті держави і здійсненні державної влади. Тим самим перемагається відчуженість громадянина від держави.
До політичних прав відносять:
- право на управління справами держави;
- право на звернення;
- свободу пересування;
- свободу слова;
- право на мирні збори;
- право на створення спілок і об'єднань (асоціацій).
Соціально-економічні права (поряд із культурними правами) відносяться до прав людини другого покоління. Вони стосуються підтримки і нормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда, визначають положення людини в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту, соціальної захищеності з метою створення умов, при яких люди можуть бути вільні від страху і нужди.
Соціально-економічні права забезпечують людині вільне розпорядження основними чинниками господарської діяльності і захист держави. До них відно
- право на працю;
- право на власність;
- право на підприємництво;
- право на страйк;
- право на відпочинок;
- право на соціальне забезпечення;
- право на житло;
- право на достатній рівень життя;
- право на охорону здоров'я тощо.
Культурні права гарантують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником політичного, духовного, соціального і культурного прогресу. До них відносять право на освіту, право на доступ до культурних цінностей, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, право на творчість, право на користування результатами наукового прогресу і їхнього практичного застосування тощо.
Отже, конституційні обов'язки людини і громадянина — це закріплені в конституційно-правових нормах формально виражені правила належної поведінки людини, які застосовуються до будь-яких осіб, які перебувають на території даної держави, або до поведінки громадян даної держави, незалежно від місця їх перебування, з метою запобігти нанесенню непоправної шкоди, державі, суспільству, правам і свободам інших людей.
Конституція встановлює вичерпний перелік обов'язків людини і громадянина:
- обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66);
- обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);
- обов'язок громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (ст. 67);
- обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст.51);
- обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51);
- обов'язок кожного отримати повну загальну середню освіту (ст. 53);
- обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян (ст. 68).
