Державно-правовий режим — це сукупність засобів і способів реалізації державної влади. Розрізняють демократичний і недемократичний режими.
Ознаками демократичного режиму є:
• реальність прав і свобод громадян. Можливість захисту прав особи через судову систему;
• формування органів влади шляхом вільних і всезагальних виборів. Безпосередня участь населення в управлінні державою (вибори, референдуми);
• існування різноманітних політичних партій і громадських об'єднань, що представляють інтереси різних частин населення;
• поділ державної влади;
• врахування інтересів як більшості, так і меншості (наприклад, вирішення питань національних меншин).
Різновидами демократичного режиму є:
• ліберальний (представники надто поблажливі);
• радикальний (представники за рішучі зміни);
• консервативний (захисники старого).
Такий різновид державного режиму типовий для держав Західної, Північної та Центральної Європи, Південної Америки. Окремі параметри демократичного режиму були досягнуті пострадянськими країнами.
Недемократичні режими поділяють на;
• тоталітарні;
• авторитарні.
Тоталітарний режим — сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства й кожної окремої особи абсолютно регламентована:
• влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням;
• відсутня будь-яка можливість для вільного виявлення та врахування інтересів усіх груп населення. Найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого насильства;
• існує однопартійна система, заборона на існування опозиції;
• грубе втручання в особисте життя людини і громадянина;
• примат держави над правом;
• наявність загальнообов'язкової державної ідеології, вождізм;
• формальний характер виборів;
• принципове відкидання поділу влади; Різновидами тоталітарного режиму є:
• автократія (необмежена і безконтрольна влада однієї особи);
• расизм (нерівноправність громадян за расовою ознакою, наприклад, Південно-Американська республіка до 1987 p.);
• фашизм (відкрита терористична диктатура найбільших реакційних сил).
Тоталітарний режим можливий як у високо розвинутому, так і в слаборозвинутих суспільствах (нацистська Німеччина, фашистська
Італія, Радянський Союз і країни соціалістичного табору, деякі сучасні африканські та азіатські держави).
Авторитарний режим — сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки.
Ознаками авторитарного режиму є:
• допускаються деякі розмежування політичних сил, наприклад, існування двох партій;
• фактична відсутність поділу державної влади;
• недемократичний характер виборів (відсутність у виборців реальної можливості вибору).
Авторитарний режим характерний для ряду країн, що розвиваються (Індонезія, Марокко, Перу).
