«Хатина дядька Тома» – чи не найвідоміший твір письменниці, написаний у жанрі соціального роману. Він був справжнім бестселером упродовж другої половини 19 ст. Суспільне значення роману було настільки великим, що деякі письменники навіть публікували свої твори на заперечення «Хатинки дядька Тома». Ідейне спрямування твору Г. Бічер-Стоу направлене проти рабовласництва в Америці. Будучи дуже популярним, роман мав значний вплив на формування позицій суспільства і світової спільноти стосовно теми рабовласництва та афроамериканців. Сюжет знайомить нас з рабом Томом, якого, разом із хлопчиком Гаррі, власник вирішує віддати работоргівцю після невдалих операцій на біржі. Мати Гаррі, Еліза, попереджає про це Тома і тікає разом із сином. Аналіз роману на цьому етапі уже виявляє характерну рису вдачі Тома: смиренність і пасивність. Він, щоб не створювати неприємностей своєму хазяїну, вирішує не тікати, а залишитися, сприймаючи життєві колізії як волю Божу. Неодноразово власники Тома змінюють один одного. Найжорстокішим виявляється деспотичний Саймон Легрі. Він прагне зробити з Тома наглядача, такого ж жорстокого і безкомпромісного, як він сам. Але тут уже раб не поступається своїм внутрішнім людським принципам, намагаючись полегшити життя інших рабів, даруючи їм підтримку і доброту. Після втечі двох невільниць Тома забивають до непритомності і покидають помирати у хатинці. Молодий Джордж Шелбі, що прибув за Томом, хоронить його. Такий стислий переказ основного сюжету. Чимало є у романі інших сюжетних ліній, відгалужень, які втримують цікавість читача до останньої сторінки. Твір торкає нас не лише сюжетом, який цікаво читати, він також змушує аналізувати, думати, спонукає відчувати, співчувати і співпереживати, адже в образах і вчинках героїв виявляються моральні чесноти і вади. Хоча реплік самого Тома в романі не багато, усі вони підкреслюють глибину його натури. Символічним є образ хатинки, у якій проживав Том. Джордж Шелбі, відпустивши на волю усіх рабів, не став її руйнувати, а залишив. Вона залишилася не лише як згадка, але і як символ минулого і застарілого устрою.
«Хатина дядька Тома» написана в сентиментальному[41] й мелодраматичному стилі, характерному для романів 19 століття[5] та для жіночої літератури. В часи Стоу ці романи користувалися великою популярністю. Зазвичай головними героями в них були жінки, а написані вони були так, що викликати у читача симпатію та почуття[42]. Хоча роман Стоу відрізняється від більшості сентиментальних романів тим, що висвітлює ширшу тему рабства, й тим, що головним героєм у ньому є чоловік, все ж вона опирається на сильні почуття читача[43].
Основна тема роману — зло й аморальність рабства[29]. Стоу вплітає в канву твору й інші теми, наприклад материнську відповідальність та перевиховну силу християнства[3], але вони тільки допомагають у розкритті теми жаху рабства. Іноді вона вкладає осуд руйнівної природи рабства в уста епізодичних персонажів[30], на кшталт того, коли біла жінка на пароплаві говорить: «Найжахливіше в рабстві те, як на мене, що воно глумиться над почуттями й прив'язаностями людини, наприклад, коли розлучаються сім'ї»[31]. Саме цю рису цього «дивного інституту» Стоу[23] виставила на передній план[32].
