Домби от природы не зол и не жесток. Таким его делает сознание собственной исключительности, эгоизм, высокомерие, а все потому, что он богат. У него есть деньги, и люди, окружающие его, почти все льстивы, раболепны: деньги - сила. Поэтому у Домби и создается впечатление, что чувства людей можно купить. Індивідуальна своєрідність творчого почерку письменника склалася вже на ранньому етапі його розвитку. Вже в першому романі Ч. Діккенса, в “Записках Піквікського клубу”, виникає той художній сплав з його неописовою привабливістю, який і називається стилем Ч. Діккенса.
Індивідуальна своєрідність художника великою мірою виникає як органічний сплав рис і якостей, багато з яких не обов'язково притаманні лише йому. Однак не рідко індивідуальна неповторність виступає настільки яскраво і чітко, що може бути розпізнана в якій-небудь одній особливості стилю. Гротескне загострення типічних рис образу виявляється художньо дуже виразним, оскільки внутрішні людські пороки і потворності, винесені на поверхню, особливо чітко постають в сильно перебільшеному, підкресленому вигляді. Образ Ч. Діккенса - особливо раннього Ч. Діккенса - носить відкритий, незашифрований характер, типові якості героя ніби написані у нього прямо на обличчі. Так, суворе, грубе обличчя, холодні неспокійні очі, непривітні манери, буркотливий незадоволений тон відразу видають в Ральфа Нікльбі чоловіка жорстокого, замкнутого в собі. І в внутрішньому образі, і в манері говорити, і в будь-якій деталі образу і оточення зображувальної людини письменник розкриває її характер, її внутрішній світ. Гумор - невід'ємна риса творчості Ч. Діккенса, особливо характерна для його ранніх романів, - яскраве вираження діккенського оптимізму, віри в світле людське майбуття. Тому позитивний ідеал Ч. Діккенса незмінно пов'язаний з веселістю, його герої навіть в скрутних умовах не втрачають життєрадісність, впевненість, що недоброзичники не зламають їх. Художній світ Ч. Діккенса являє собою споконвічну боротьбу двох початків - добра і зла. Протистояння сил добра і зла визначає не тільки тематику його романів (наприклад, тему “великих сподівань”), але і своєрідність художнього рішення цієї проблеми в естетичному і етичному плані. Ч. Діккенс, проповідник і мораліст у своїх романах затверджує добро - етичний ідеал письменника.
В «Різдвяних повістях» письменник здійснює свою соціальну програму, яка була актуальною в часи підйому чартистського руху. Він намагається допомогти суспільству виправитись, людям стати досконалими. Як художник-реаліст він розуміє нездійсненність своїх мрій, про що й свідчить жанр різдвяної повісті, яка завжди має щасливий кінець. В «Різдвяній пісні в прозі»звучить тема альтруїзму, яка посяде важливе місце у наступних романах Діккенса. Особливістю поетичного бачення Діккенса є те, що він в реальності знаходить риси фантастичного, а у фантастичному – ознаки реальності. Так портретна характеристика Скруджа відображує сутність його натури: вимагати, грабувати, заганяти в труну. Це була не людина, а кремінь, нікому не вдавалося запалити в ньому бодай іскру співчуття. Підозрілий і одинокий, він, подібно устриці, ховався в свою раковину. Душевний холод заморозив старечі риси його обличчя, загострив крючкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, сковав ходу заставив посиніти губи і зробив червоними очі та льодяним голос. І навіть щетина на його підборідді, рідке волосся і брови, здавались вкритими інеєм.
