Однією із найсерйозніших пристрастей Бальзака, починаючи з дитячих років, була філософія. У шкільному віці він трохи не збожеволів, коли у католичному пансіоні познайомився із старовинною монастирською бібліотекою. Він не почав серйозну письменницьку працю, поки не простудіював праці всіх більш менш видатних філософів старих і нових часів. Тому і виникли “Філософські етюди” (1830 - 1837), які можна вважати не тільки художніми творами, а і досить серйозними філософськими працями. До “Філософських етюдів” належить і роман “Шагренева шкіра”, фантастичний і одночасно глибоко реалістичний. Фантастика, взагалі, є явищем характерним для “Філософських етюдів”. Вона грає роль deus ex machine, тобто виконує функцію центральної сюжетної посилки. Як, наприклад, шматок давньої, напівзруйнованої шкіри, яка випадково дістається бідному студенту Валантену в лавці антиквара. Вкритий давніми письменами шматок шагрені виконує всі бажання свого володаря, але при цьому стискається і тим самим скорочує життя “щасливчика”. “Шагренева шкіра”, як і багато інших романів Бальзака, є присвяченою темі “втрачених ілюзій”. Усі бажання Рафаеля було виконано. Він міг купити все: жінок, коштовні речі, вишукане оточення, він не мав тільки природного життя, природної молодості, природного кохання, і тому не мав сенсу жити. Коли Рафаель взнає, що став спадкоємцем шести мільйонів, і бачить, що шагренева шкіра знову поменшала, прискорюючи його старість і смерть, Бальзак відмічає: “Світ належав йому, він міг все - і не хотів вже нічого”. “Втраченими ілюзіями” можна вважати і пошуки штучного алмазу, в жертву яким Вальтасар Клаас приносить власну дружину і дітей (“Пошуки Абсолюту”), і створення супер-витвору мистецтва, яке набуває значення маніакальної пристрасті для художника Френхофера і втілюється у “хаотичному поєднанні мазків”.
«Шагренева шкіра» (фр. La Peau de Chagrin), 1830—1831) — роман Оноре де Бальзака.
Французьке слово chagrin означає водночас вид віслюка й біль. Тому назва двозначна, еківок — шагренева шкіра або шкіра болю. О. Бальзак “Шагреневая кожа” В этом произведении действует волшебный символ - кожа, которая исполняет все желания своего владельца - Рафаэля, но при этом сокращает его жизнь соответственно силе желания.
Головний герой твору – юний, збіднілий аристократ Рафаель де Валантен, проходить важкий шлях: від багатства – до бідності і від бідності – до багатства, від пристрасного, безмовний почуття – до взаємної любові, від великого могутності – до смерті. Історія життя персонажа малюється Бальзаком як в теперішньому часі, так і в ретроспективі – через розповідь Рафаеля про його дитинство, роки навчання юридичній мистецтву, знайомстві з російською красунею-графинею Феодорою.
Сам роман починається з переломного моменту в житті Рафаеля, коли, принижений коханою жінкою і залишився без єдиного су в кишені, молодий чоловік вирішує покінчити життя самогубством, але замість цього набуває чудовий талісман – невеликий, завбільшки з лисицю, шматок шагреневої шкіри. Містить на зворотній стороні друк Соломона і ряд попереджувальних написів, говорять про те, що власник незвичайного предмета отримує можливість виконання всіх бажань в обмін на власне життя.
