Найвидатнішим його звершенням стала епопея "Людська комедія" - цикл прозових творів. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей.
З "Передмови" видно, що на Бальзака мали вплив наукові пошуки вчених-природознавців, які намагалися серед різноманітності природного світу відшукати певну єдність. Бальзак порівнює життя суспільства з життям природи, тому ставить собі за мету описати його, визначити основні види, типи, на які поділяється суспільство. Вміння Бальзака розкривати органічний взаємозв'язок окремого і загального став основою задуманого твору. Автор виділяє три форми буття людини: "чоловіки", "жінки", "речі". Бальзак хотів написати 120 творів, але встиг завершити 96. "Людська комедія" складається з трьох частин: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди". Найбільша частина - "Етюди про звичаї". Вони поділяються на "Сцени приватного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сільського життя". У цих етюдах автор подає детальний опис усіх людських типів. На думку Бальзака, суспільство і кожна окрема людина проходять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. "Сцени приватного життя" символізують таку добу в житті людини, коли їй властиві ідеали й ілюзії. Пору зрілості символізують інші підрозділи.
Літературним маніфестом реалізму стала передмова
Оноре де Бальзака до «Людської комедії».
У ній Бальзак пише, що ідея його твору зародилася з порівняння людства з тваринним світом. Творець використовував один і той же зразок для створення всіх живих істот. Жива істота - це основа, що отримує розпізнавальні признаки своєї форми в тому середовищі, де йому назначено розвиватися. Ця система не вступає в протиріччя з уявленнями про Божу могутність.
Суспільство подібне до Природи. Суспільство створює з людини, відповідно до середовища, стільки ж різноманітних видів, скільки існує в тваринному світі. Бальзак у «Людській комедії» хоче представити весь суспільний світ.
Та між Суспільством і Природою є відмінності: в суспільному стані допускається випадковість, також у тварин не буває внутрішньої боротьби. Людина «прагне відбивати свої норови, свою думку і своє життя в усьому, що вона пристосувала до своїх потреб».
Бальзак наголошує на тому, що письменники всіх часів забували зображати історію норовів: «Оповідачі застосовували свій хист для створення одного чи двух типових осіб, на зображення якої-небудь однієї сторони життя». Найвищим прикладом для себе вважає Вальтера Скотта: він «підняв роман до ступеню філософії історії...Він вніс в нього дух минулого, поєднав в ньому драму, діалог, портрет, пейзаж, опис; він включив туди й неймовірне й правдиве, ці елементи епосу, і підкріпив поезію безпосередністю найпростіших розмов». Назва "Людської комедії" Бальзака (за аналогією до «Божественої комедії» Данте) відображує загальний критичний пафос твору: комедією стало життя буржуазно-дворянського суспільства середини ХІХ ст. Про грандіозність загального задуму Бальзака свідчить "Передмова" до епопеї.