Конец 1820-х и начало 1830-х годов, когда Бальзак вошёл в литературу, был периодом наибольшего расцвета творчества романтизма во французской литературе. Большой роман в европейской литературе к приходу Бальзака имел два основных жанра: роман личности — авантюрного героя (например, Робинзона Крузо) или самоуглубляющегося, одинокого героя («Страдания молодого Вертера» В. Гёте) и исторический роман (Вальтер Скотт). Бальзак отходит и от романа личности, и от исторического романа Вальтера Скотта. Он стремится показать «индивидуализированный тип». В центре его творческого внимания, по мнению ряда советских литературоведов, находится не героическая или выдающаяся личность, а современное буржуазное общество, Франция Июльской монархии. «Этюды о нравах» разворачивают картину Франции, рисуют жизнь всех сословий, все общественные состояния, все социальные институции. Их лейтмотив — победа финансовой буржуазии над земельной и родовой аристократией, усиление роли и престижа богатства, и связанное с этим ослабление или исчезновение многих традиционных этических и нравственных принципов. Роман «Шуани» вийшов друком у березні 1829 р., в першому виданні він називався «Останній шуан, або Бретань 1800 року» і поділявся на тридцять два розділи. 1834 р. з'явилося друге видання під зміненою назвою «Шуани, або Бретань 1799 року», яка за ним закріпилася. 1846 р. Бальзак включив роман в «Людську комедію», відкривши ним «Сцени воєнного життя» і написавши до нього нову передмову; в цьому виданні роман був поділений на три частини.
Бальзаківські «Шуани» постали в річищі французького історичного роману доби романтизму, який у другій половині 20-х рр. минулого століття переживав піднесення. Пояснення цьому слід шукати насамперед у специфічній суспільно-політичній ситуації, що склалася тоді у Франції, зокрема в тому, що центр напруженої ідеологічної боротьби між дворянством та буржуазією пересунувся в той період на історію. Численні романи під різним кутом зору і з різних ідеологічних позицій змальовували минуле Франції, починаючи з середньовіччя і кінчаючи Великою французькою революцією. Ця література розвивалася під великим впливом творця історичного роману Вальтера Скотта, відштовхуючись від створеної ним жанрової моделі. Роман «Шуани» був задуманий і здійснений Бальзаком як роман історичний, що трактує недавнє минуле Франції. Та коли в письменника склався задум «Людської комедії», він без особливої переробки включив до неї «Шуанів», і роман з історичного перетворився, власне, на роман сучасний, що відображає буржуазну епоху в час її становлення. Ясна річ, подібна «метаморфоза» могла відбутися тільки завдяки наявності в цьому творі розвиненого реалістичного елемента, що зближало його з «Людською комедією». Взагалі ж історичний роман «вальтерскоттівського типу» був важливою перехідною ланкою від літератури романтичної до реалістичної, і бальзаківські «Шуани» якнайкраще це підтверджують.
Отже, роман «Шуани» постфактум був включений до «Людської комедії» і відкрив у ній «Сцени воєнного життя» — підрозділ, якому автор відводив особливе місце й роль у своїй епопеї. Цей підрозділ мав істотно розширити тематичні й хронологічні рамки «Людської комедії». У передмові до неї письменник так визначив основне завдання «Сцен воєнного життя»: «...показати його (суспільство.— Д. Н.) в стані найвищої напруги, коли воно виходить за звичні межі свого існування — коли захищається від ворожої навали або вирушає в завойовницькі походи». А це означає, що зі «Сценами воєнного життя» в епопею входила нова велика тема, відмінна від основної — від зображення життя суспільства в «звичних межах», в умовах соціально-історичної стабільності. Як видно з проспекту «Людської комедії», названі «сцени» мали складатися із творів про війни Республіки та наполеонівської імперії. А це привело б також до значного розширення хронологічних рамок епопеї, котрі, крім періодів Реставрації та Липневої монархії, охопили б і більш ранні періоди французької історії, починаючи з революції 1789—1794 рр.
