Бойківщина
Порівняно з гуцульським, стрій бойків прикрашений скромніше. Сорочку-оплічку (довгу уставкову і безуставкову) носили, як і гуцули, поверх штанів. У стані сорочку підперізували широким шкіряним поясом. біля коміра її прикрашали червоною стрічкою або металевою запонкою-шконькою з дзеркальцем. У безуставкових сорочках розріз для голови розбили не на грудях, а на спині. спереду сорочку декорували дрібними складокчками-брижами. В оздобленні сорочок переважали чорний, синій кольори вовняних ниток, а в деяких селах Західної Бойківщини темно-коричневий і зелений. Чоловіки носили полотняні вузькі довгі штани-гаті. На Західній Бойківщині штани оздоблювали на швах кольоровим шнуром – червоним або синім. Взимку одягали сукняні білі штани-холошні, на пограниччі з гуцулами розкішно орнаментували хутряні безрукавки. На решті території вони мали скромніший декор. Безрукавки з темно-сірого або брунатого сукна оздоблювали петлицями на грудях. Верхній одяг – темно-сірі або темно-коричневі (гірські райони), білі з сіраки – оздоблювали на швах вовняними шурами, китицями. У Турківському районі – аплікацією із тканини, шкіри, червоними і білими шнурами. У сколівському районі сіраки прикрашали голубими й білими вовняними нитками. головні убори декорували скромніше від гуцульських. Цікаво, що на бойківському підгір’ї капелюхи прикрашали стрічками, які ззаду пучком звисали на плечі.
Жіночі сорочки, як і чоловічі, декорували навколо шиї, на манжетах щільно укладеними складочками-брижами. Розріз-пазуху робили з правого боку, в місці з’єднання пілочки з рукавом. Своєрідним є спосіб ношеня сорочок. Їх носили короткими (курті) без підточки. У бойкинь побутували полотняні спідниця-фартух, кабат, сукня, мальованка, прикрашені знизу вишивкою й мереживом. Поверх спідниці чіпляли фартух або вовняну запаску-катран, картранець. Безрукавий одяг і верхній оздоблювали вовняними шнурами. своєрідні у жінок очіпки з ажурним верхом і двома стрічками, опущеними на спину. Колись ці стрічки мали ритуальне значення.
Невід’ємну частину бойківського жіночого вбрання становили прикраси – шийні, нагрудні, для вух і пальців. Різноманітними були прикраси, виготовлені з бісеру технікою плетіння. Носили справжні корали – моніста, у вухах – металеві ковтки, на пальцях – мідні персні.
