Покуття
В одязі Покуття переважав червоно-вишитий колорит. Покутський народний стрій вирізнявся багатим і пишним декором, зокрема вишивкою (заборами) вовняними нитками і сухозліткою у намітках, вишивкою на сорочках, великою кількістю оздоб на головних уборах, багатством шийних прикрас. Одяг Покуття має багато аналогій із одягом Західного Поділля.
Чоловічий одяг включав тунікоподібну сорочку з широкими рукавами, коміром-стійкою, вишиту на комірі, пазусі й рукавах. Довгу сорочку носили поверх штанів, підперізували досить високим поясом. Влітку одягали штани з доморобного полотна, а взимку і на свята – із сукна. Нагрудний одяг – безрукавки – тут оздоблені скромно аплікацією зі шкіри вздовж піл. Верхнім одягом слугували червоні й чорні сердаки, оздоблені вовняними шнурами, китицями. Костюм завершував повстяний капелюх, який тут розкішно декорували. Взимку носили шапку із лисячого хутра (клепаню) або смушеву кучму. На ноги взували чоботи або постоли. За доповнення правила тобівка, перекинута через плече. художніми особливостями виділяється парубоцький покутський костюм села Тишківці. Він включав білу сорочку, темні природного кольору вовни штани, такого самого кольору довгий сердак, високий солом’яний капелюх , чоботи. У цьому вбранні акцент робили на головному уборі й низу штанів, які пишно декорували. Верхній одяг – сердак – вирізняється видовженими пропорціями і декором на швах.
Жіночий покутський стрій має два типи сорочок – тунікоподібну і уставкову. Лише у цьому етнографічному регіоні сорочку гофрували. Подолок запрасовували поздовжніми складочками, а рукави – поперечними. У вишивці сорочок переважає червоно-вишнева гама. У деяких районах (Снятинщина) сорочку прикрашали білими нитками. Поясне вбрання – опинка, обгортка – ткали із вовняних ниток червоно-вишневих барв. Спереду поверх неї одягали запаску. Опинку і запаску запрасовували у поздовжні складки. Лише на Покутті жінки підтикають краї опинки з обох боків за пояс. Опинку жінки підв’язували широким тканим поясом. Саме у цьому етнографічному регіоні поверх широкого пояса пов’язують вузьку крайку. Краї пояса і крайки закінчувалися вовнями китицями. Верхній одяг – довгий сердак. Головні убори – намітка , хустка. Намітки надзвичайно багато прикрашені вишивкою, закомпонованою на вужчих краях. До кольорових ниток часто додавали металеву нитку – сухозлітку.
Локальною особливістю на Покутті є ношення великої кількості шийних прикрас. Іноді їх так багато (с.Тишківці), що важко уявити, як дівчина повертає голову. Не менше прикрас і на дівочій голові. Зачіску тут доповнювали штучними косами-валиками із червоної пряжі, укладеними на голові вінкоподібно, а також візерункововими стрічками і герданами.
Гуцульщина
Гуцульський стрій вирізняється серед вбрання інших регіонів України ширшим використанням виробів зі шкіри, кольорового сукна і металевих прикрас.
Чоловічий традиційний гуцульський стрій включає білу полотняну тунікоподібну сорочку з розрізом посередині спереду, широкими зібраними біля зап’ястя рукавами і коміром-стійкою. Шви сорочки, комір, манишку прикрашали різноманітною за орнаментом і кольором вишивкою. Сорочку носили зверху штанів і підв’язували широким шкіряним поясом (чересом). Черес, прикрашений металевими бляшками, капслями, інкрустацією, - одна з особливостей чоловічого гуцульського вбрання. До череса привішували різні необхідні предмети: люльку, притичку для люльки, кресало, складений ніж. своєрідністю гуцульського вбрання є також зимові суконні червоні штани (гачі, холошні), вишивані внизу або вздовж бічних швів. Влітку гуцули носили білі полотняні штани (поркениці) на очкурі або шкіряному поясі (букурії). Штани заправляли у високі плетені з вовни шкарпетки (капчурі). У верхній частині капчурі розкішно декорували орнаментом. До своєрідних частин гуцульського вбрання належать кольорів червоні або чорні онучі, вишиті кольоровими нитками. Не менш розкішний у гуцулів верхній одяг тунікоподібного крою, з клинами, вставленими з боків, чорний або коричневий сердак, який на швах декорували вишивкою, кольоровими вовняними шнурками, кульками , китичками. У сердаку розкішно оздоблювали нагрудну частину, де переважали великі вовняні кульки, китиці, іноді вишивка.
Густим декором покривали гуцули безрукавки-кептарі. Вони оздоблювали аплікацією зі шкіри, сплетеними кісками, вишивкою, металевими ґудзиками, різноманітними бляшками, капслями. Своєрідними є головні убори гуцулів. Влітку носили чорні фетрові капелюхи-крисані, прикрашені штучними квітами, вовнянми китичками, намистинами, пір’ям глухаря (готура) і різнокольоровими сплетеними із вовняних шнурів або тканими ворсовими шнурами (черв’ячками); взимку – смушеву шапку-джумері або із хутра лисиці - клепанню. На ноги взували гостроносі шкіряні постоли, які також прикрашали металевими капслями й аплікацією.
Жіночий гуцульський стрій ще барвистіший. У деяких місцевостях жіночі сорочки були прикрашені багатою вишивкою. Своєрідності й колориту строїв гуцулок надавало поясне вбрання – запаска та обгортка, виткані з вовняних ниток і металевих, - сухозлітки, що імітують золоту або срібну нитку. Поверх сорочки одягали кептар. Його декорували, як і чоловічий. Гуцулки дуже любили різноманітні прикраси. У вухах носили ковтки, на пальцях – персні, полюбляли браслети-ретязі з мідного ланцюжка або плетені із різнокольорової вовни на рукавиці, наручні. Шию прикрашали намистом (монистом) зі срібних монет-дукачів або металевими монетами і хрестиками, нанизаними на дротик – згарди, а також маленькими дзвіночками (шелести, колокільця). Поширеним було венеціанське монисто, яке виготовлялося зі сплаву скла й смальти і часто інкрустувалося або розписувалося золотом.
Декоративним акцентом одягу гуцулки виступав яскравий пояс.
Жіночі постоли, як і чоловічі, були також декоровані. Декорували навіть чоботи. Їх прикрашали (рісували) поперечними складками, а також різноманітними швами і металевими накладками. Головним убором заміжньої жінки, я к і по всій Україні, була намітка, оздоблена на кінцях. Своєрідну особливість становлять складені у складочки (рісовані), себто гофровані намітки. Самобутнім у гуцулок був спосіб пов’язування хусток. Хустку пов’язували таким чином, щоб вона закривала частину обличчя тороками, опущеними від хустки на чоло.
Вирізнялися художнім смаком дівочі зачіски і головні убори. дівчата доплітали коси червоною вовняною пряжею, вовняними прикрасами-уплітками. Голову, як і жінки, пов2язували червоними взірчастими фабричними хустками. Збоку прикріплювали штучні квіти-чіпки.
