Народний стрій населення поліського етнографічного регіону відзначався своєрідним колоритом. У ньому переважав білий колір, що становить давню загальнослов’янську традицію. Проте крім білого кольору, гама барв включала, як і на решті території України, червоний та чорний і цілий ряд природних сріблястих тонів льону і вовни.
Чоловічий поліський стрій приваблює суворою красою, у ньому відсутні багатоколірність, декор виразний, але скромний. Полотняні білі сорочки вишивали на комірі, манжетах, манишці білими або червоними нитками. У північних районах Полісся декорували червоною смугою долішню частину сорочки. У північно-західних районах, на пограниччі з білоруським Поліссям, сорочки прикрашали на плечах (поликах). Іноді поперечні тонкі (1 см) смужки компонували на грудях. Так прикрашали сорочки тільки на Поліссі. Характерно, що сорочку носили поверх штанів і підперізували вузьким шкіряним поясом або вовняним шнуром. У північних районах Полісся віддавали перевагу штанам з вузьким кроєм штанин. У південних районах сорочку заправляли в штани, які за кроєм подібні на шаровари. Тут стрій об”ємніший. Його складові частини лежать на фігурі вільніші. Чоловічі свити майже не декорували. Іноді тканиною оздоблювали манжети й лацкани. Взимку носили білий або коричневий кожух. Верхній одяг підперізували шкіряним або вовняним поясом, переважно червоним. Парубки віддавали перевагу зеленим поясам, а старші – чорним і білим. Характерну ознаку поліщука становить ношення біля пояса шкіряної торбини, яку називали калитою, на тютюн, кресало, і шкіряної калитки на гроші, а також ноша, прикріпленого до вузького ремінця. На ноги взували постоли, а на свято – чоботи. На голову одягали шапку з битого сукна (північні райони центрального і східного Полісся), смушеву шапку, влітку – солом’яний капелюх. Сукняний шоломок оздоблювали кольоровим шнуром і вовняними кульками.
Жіночий поліський стрій вирізнявся тим, що декорування ноші виконувалося різними техніками ткання, вишивання менш поширене. Жіночі поліські уставкові сорочки прикрашали червоним тканим орнаментом (Західне і Центральне Полісся). Якщо вдавалися до вишивання, то вишивали білими нитками, інколи з вкрапленням червоних і чорних (Східне Полісся). Білими нитками вишивали сорочки також у Сарненському і Володимирецькому районах (Західне Полісся). Характерною ознакою, що відрізняла жіночий костюмний комплекс, було полотняне вбрання. У західних районах поясний одяг шили з білого лляного полотна, прикрашеного впоперек червоними перебірними стрічками. Таку спідницю носили із запаскою, декорованою тканням, як і спідниця. Святкове вбрання спідницю (літник) виготовляли із домотканою у поздовжні тоненькі стрічки вовняної тканини. У центральних районах Полісся таку тканину ткали у клітини переважно холодних вишнево-червоних тонів, із вкрапленням зеленої, білої барв. Пошиту з такої тканини спідницю називали андарак. До андарака одягали килимову запаску. Назвали її килимовою тому, що вона має вигляд невеликого килимка, оздобленого квітами, з мотивом “дерево” життя”, вільно розміщеними геометризованими елементами. Вирізняється колоритом поясний одяг Камінь-Каширського району (Західне Полісся) Спідницю і фартух тут ткали з білого й сірого полотна.
Завдяки різним основі й пітканню отримували невелику клітину. В ХІХ ст. поясний одяг східного і південного районів Центрального Полісся включав плахту.
У Західному Поліссі надто скромний безрукавий одяг. Короткі до стану безрукавки мали прямоспинний крій. Художньої виразності досягали за рахунок зіставлення контрастних кольорів сатину, ситцю на нагрудній частині безрукавки. У центральних і східних районах Полісся безрукавки робили не лише з однотонної тканини, а й строкаті. Верхній одяг – свити (у північних районах з двома вусами по боках, а в південних – з прохідкою) оздоблювали кольоровими шнурами, а в західних районах Полісся ще й кольоровою тканиною і вовняними кульками. Інший одяг бурнус, гуня, сак декорували за допомогою строчки. Колоритно виглядала дівчина або жінка в білому або червоному вишитому кожусі, червоних чобітках і великій квітчастій хустці. Декоративним акцентом на вбранні виступала крайка.
Волинь
У цьому етнографічному регіоні стрій мав чимало спільних рис з убранням Полісся і Поділля.
Чоловічий стрій у районах, які межували з Поліссям, включав білу полотняну довгу сорочку, яку носили навипуск, чорні або сині штани, чоботи. На сорочку одягали чорну безрукавку. Верхнім одягом слугували коричневі свити, червоні кожухи, суконні пальто з капюшоном (бурка). На голові носили смушеві високі шапки, капелюхи і кашкети.
У районах Волині, що межують з Поділлям, чоловіки носили білу сорочку, низ якої заправляли у широкі штани, свиту, бурку, виготовлену з доморобного сукна з капюшоном, солом’яний капелюх, циліндричну смушеву шапку з оксамитовим або сукняним верхом, кашкет.
Жіночий одяг за Волині включав сорочку з домотканого полотна з відкладним коміром, коротку до стану безрукавку з глибоким овальним викотом на грудях (низ безрукавки викінчений клапанами-язиками; спідницю-літник, ткану в поздовжні червоні, зелені, білі, сині вузенькі стрічки; вовняну запаску-попередницю, ткану у поперечні смуги, або візерункову (південні райони Житомирщини) зі складним геометричним орнаментом; короткополу куртку (кусан), яскраво розшиту кольоровими нитками та аплікацією із зеленого сукна; свиту, оздоблену аплікацією вишивкою на манжетах і нагрудній частині, підв’язану крайкою; хустку, пов’язану під підборіддям, на потилиці або циліндричну кибалку, обв’язану квітчастою хусткою, чоботи, черевики.
