Здавна китайські жінки прикрашали свої відкриті зачіски живими або штучними квітами, різними начіпними прикрасами, часто з довгими підвісками з шовкових шнурів і з нанизаними на них намистинами, прикріпленими на скронях, що звисали перед вухами, а також іноді бантами. Серед заміжніх жінок широко побутували різноманітні шпильки. У народі з XVIII ст. носили лобові пов'язки — стрічки, прикрашені аплікаціями, а головні убори — шапки і капелюхи — лише в парадних костюмах, особливо з XVII ст.
Китайські жінки, особливо з вищих верств, широко користувалися косметикою. Дуже білили обличчя і шию, наводили рум'янець, фарбували в червоний, а іноді й у золотий колір губи, надаючи їм форми вишні, нерідко поміж бровами наводили тонку темночервону смужку. Замість вищипаних брів вимальовували штучні: або у вигляді тоненьких дужок, які імітували молодий місяць, або у вигляді «листка весняної верби».
Начіпні прикраси і в жіночих костюмах відігравали незначну роль, особливо до XVII ст. Крім описаних вище поширених прикрас до зачісок і головних уборів, носили ще сережки у вигляді квітки з підвісками невеликих дисків і кілець, брошки і нагрудні прикраси. Браслети і намиста зустрічалися значно рідше. З приналежностей жіночих костюмів, крім традиційних віял і парасольок, побутували ще й шовкові сумочки з довгими шнурками. Найпопулярнішими рослинними мотивами китайських узорів на тканинах були квіти лотоса, півонії, хризантеми, пагіння бамбука, гілки з цвітом сливи або персика. У народних костюмах для додаткових елементів оформлення використовували тканини з зображеннями пейзажів, а також побутових сцен.
