Охарактеризувати структурно-функціональний блок ГМ, що має модально-неспецифічний характер, функціональні розлади.

I. Енергетичний блок регулює рівень активності мозку (див. рис. 1.1, А); включає неспецифічні структури різних рівнів онганізації: ретикулярну формацію стовбура мозку, неспецифічні структури середнього та проміжного мозку, лімбічну систему, медіобазальні відділи кори фронтальних і темпоральних долей мозку (переважно 5–6-шарова кора древнього типу). Анатомічні особливості неспецифічної системи полягають насамперед у наявності особливих короткоаксонних клітин, складових ретикулярної формації. Енергетичний блок регулює два типи процесів активації.

За принципом дії неспецифічні структури енергетичного блоку поділяються на висхідні та низхідні і включають відносно автономні збуджуючі та гальмівні шляхи. Лімбічні структури (гіпокамп, поясна звивина, мигдалеподібне ядро тощо) є поліфункціональними утвореннями, тому мають тісні зв'язки з орбітальною і медіальною корою лобних і скроневих долей мозку. Вони беруть участь у регуляції елементарних емоцій (страх, біль, задоволення, гнів), мотиваційних станів і потреб. У зв'язку з цим енергетичний блок мозку забезпечує прийом і переробку різноманітної інтероцептивної інформації про стан внутрішнього середовища, і регулює цей стан за допомогою нейрогуморальних механізмів. Про зміну активності компонентів цього блоку зазвичай судять за ефективністю виконання психометричних завдань або за фізіологічними показниками, здатними виразити ступінь нервової або соматичної активності. Однак слід враховувати, що один і той же результат діяльності може бути досягнутий при різних енергетичних витратах. Так, при розвитку початкових стадій стомлення (стадія компенсації) необхідна швидкість і точність виконання завдання підтримується за рахунок додаткової мобілізації фізіологічних функцій.