Міжпівкульна взаємодія – це певний механізм об’єднання лівої та правої півкулі мозку в єдину інтегративно цілісну систему, яка формується в онтогенезі.
Якщо несформована міжпівкульна взаємодія, то не відбувається повноцінного обміну інформації між правою і лівою півкулями.
Функціональне значення півкуль різне: при здійсненні одних психічних функцій ведучою є ліва півкуля, інших – права. Але при цьому дві півкулі мозку працюють в тісній взаємодії, доповнюючи одна одну.
Будь-яка психічна функція здійснюється сумісною роботою двох півкуль, кожна з яких вносить в побудову психічних процесів свій особистий вклад.
Для сумісної роботи двох півкуль необхідний функціональний зв’язок. Формується він в період немовляти під час повзання дитини завдяки перехресним рухам рук і ніг. В ході зростання дитини відбувається подальший розвиток процесів міжпівкульної взаємодії. Остаточне становлення міжпівгенетзої взаємодії відбувається у віці 12-15 років.
Права і ліва половини мозку пов’язані через мозолисте тіло, передню і задню коміссури, коміссуру вуздечки, четверохолмія і гіпокампу
Описано такі види взаємодії півкуль, як співпраця (розподіл навантаження між півкулями), компарація (порівняння інформації, отриманої різними півкулями), метаконтроль (контроль не завжди здійснює те півкуля, яка ефективніше переробляє інформацію), сумація при перцептивних переносах, МІЖПІВКУЛЬНОЇ перенос, інтерференція, збудження і гальмування.
Координація і взаємна доповнюваність півкуль головного мозку є необхідною умовою для успішності будь-якої діяльності. Відсутність скерованості в їх роботі призводить до різних порушень розвитку, труднощів в навчанні, поведінці, адаптації.
Порушення міжпівкульної взаємодії виявляється в порушенні реципрокних рухових актів, здатності давати словесний звіт про інформацію, що поступає в праву півкулю, здатності писати і малювати обома руками .
