Нервовий центр - це сукупність нервових клітин, розташованих в різних відділах ЦНС, регулюють одну й ту ж функцію організму, необхідна для здійснення рефлексу і достатня для його регуляції.
У нервовому центрі виділяють наступні відділи: нижчий, або виконавчий, робочий і вищий, або регуляторний.
Нижчий (виконавчий) відділ нервового центру локалізована в спинному мозку і передає інформацію від робочого відділу до робочих органів.
Робочий відділ нервового центру - це відділ, відповідальний за здійснення даної функції, як правило, знаходиться в стовбурових відділах головного мозку.
Вищий (регуляторний) відділ нервового центру розташований в корі великих півкуль мозку і регулює активність робочого відділу нервового центру, він втручається в регуляцію функцій епізодично, при необхідності коригування автоматичної діяльності робочого відділу. Вищі відділи включаються в роботу нервового центру з умовно-рефлекторному механізму. Активність регуляторного (вищого) відділу нервового центру залежить від функціонального стану робочого відділу.
Поняття нервового центру більше функціональне, ніж анатомічне, оскільки групи нейронів, пов'язаних з регуляцією тієї самої функції, можуть знаходитись у різних відділах нервової системи. Наприклад, регуляція дихання здійснюється групами нейронів, що лежать у спинному, довгастому, середньому, проміжному мозку і корі півкуль великого мозку (головного мозку). Те ж саме можна сказати про руховий центр мови. З іншого боку, ті ж самі нервові клітини можуть брати участь у регуляції різних функцій. Слід відмітити, що роль нервових структур у здійсненні тієї ж самої функції різна. Пошкодження одних нервових структур призводить до незначних порушень функції, тоді як пошкодження інших — до повного припинення її.
Нервові центри мають ряд характерних властивостей, що зумовлені особливостями передачі збудження в синапсах і взаємозв'язками нейронів, які утворюють ці центри.
- однобічне проведення збудження - обумовлене наявністю в нервових центрах синапсів;
- затримка проведення збудження - пов’язана з наявністю великої кількості синапсів;
- сумація збуджень - виникає або при нанесенні слабких подразнень, що повторюються, або при одночасному нанесенні кількох підпорогових подразнень. .Механізм цього явища пов’язаний з нагромадженням медіатора на постсинаптичній мембрані і підвищенням збудливості клітин нервового центру. Прикладом сумації збудження може бути рефлекс чхання;
- трансформація ритму збудження - здатність змінювати ритм імпульсів, що до них надходять. Нервові центри можуть на поодиноке подразнення відповісти серією імпульсів, а на подразнення невисокої частоти - більш частими імпульсами;
- рефлекторна післядія - рефлекторні акти закінчуються не одночасно з припиненням дії подразника, а через деякий час. Вона може бути короткочасною (1-3мс) і тривалою (кілька секунд);
- легка втомлюваність - при тривалому подразненні аферентних нервових волокон втома нервового центра проявляється поступовим зниженням, а потім і припиненням рефлекторного акту. Втома пов’язана з порушенням передачі збудження у синапсах. Зменшуються запаси медіатора у нервових закінченнях та чутливість до медіатора рецепторів постсинаптичної мембрани. Втома у нервових центрах дитини розвивається швидше, працездатність нервової системи менша. ніж у дорослих;
- пластичність - функціональна мінливість і пристосованість нервових центрів. При пошкодженні або виключенні окремих частин мозку виконання їхніх функцій забезпечують інші центри.
- дуже високий обмін речовин, тобто висока потреба в кисні і поживних речовинах, а також вибіркова чутливість до деяких фармакологічних речовин. Наприклад, при зупинці серця і дихання більш як на 5-6хв. гинуть клітини кори великих півкуль. Нікотин блокує проведення нервових імпульсів у збуджувальних синапсах, що призводить до зниження збудливості, зменшення рухової активності.
