Нейрофізіологія - теоретична основа неврології. Нейрофізіологія, розділ фізіології, що вивчає функції нервової системи (НС)
Перші експериментальні дослідження, пов'язані з вивченням діяльності мозку, як це вже сказано вище, проводилися методом екстирпації. Так, було встановлено наявність в корі мозку спеціальних областей, пошкодження яких викликало розлади певних функцій. Була встановлена локалізація центрів зору, слуху, руху. Сюди відноситься і відкриття П. Брока центру моторної мови, К. Верніке, а пізніше В.М. Бехтерева слухового, сенсорного центру. Цей напрямок у дослідженнях сприяло подальшим спробам визначити фізіологічне значення підкіркових утворень. Так була уточнена локалізація дихального і судинного центрів в довгастому мозку.
Значний внесок у розвиток нейрофізіології в XIX - XX ст. внесла «російська школа». У фізіології і медицині були поширені ідеї нервизма, які стверджують верховенство нервової системи в регуляції життєдіяльності організму як в нормі, так і при патології. Роботи С.П. Боткіна, І. М. Сеченова, І. П. Павлова, В.М Бехтерева, Н.Є. Введенського, А.А. Ухтомського внесли величезний вклад у вивчення закономірностей функціонування нервової системи і фізіологічних основ психічної діяльності. «Батько російської фізіології» Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) в своїй відомій праці «Рефлекси головного мозку» сформулював основи рефлекторної теорії. Його положення, що «всі акти свідомої і несвідомої діяльності - суть рефлекси» знайшло підтвердження в роботах Володимира Михайловича Бехтерева (1857-1927) і в навчанні Івана Петрович Павлова (1849-1936). Їхні праці стали фундаментальною основою сучасної світової фізіології і отримали розвиток в роботах учнів і послідовників павлівської школи. Так, академік Л.А.Орбелі створив вчення про адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи і вніс великий внесок в розвиток еволюційної та вікової фізіології. Академік П.К. Анохін створив вчення про функціональні системах організму, в якому викладені сучасні уявлення про організацію поведінки. Істотний внесок у розвиток вітчизняної нейронауки внесли також Е.А. Асратян, А.Б.Коган, К.В.Судаков, Н. П. Бехтерева і багато інших.
