Стосовно шкільної практики методи виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку школярів з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів.
Методи виховання:
- Формування свідомості( наслідування, переконання, навювання)
- Методи організації діяльності та формування поведінки( доручення, виховна ситуація або вправа)
- Метлди формування почуттів та відносин( заохочення, покарання, догано, засудження, створення ситуації успіху, контроль і самоконтроль, оцінка і самооцінка)
Виділяється також поняття засобу виховання (засобами виховання, як правило, є предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються для вирішення педагогічних завдань).
Основні засоби виховання:
- Особистий приклад вчителя
- Зразки поведінки інших людей
- Вчинки, описані в худ.літературі.
Класифікація засобів виховання:
1. За характером впливу на людину: опосердковані та безпосередні.
2.За включеною свідомістю вчителя і вихованця: усвідомлені та неусвідомлені.
3.За характером об'єкту:Емоційні( викликають яскраві ефективні стани), когнітивні та повелінкові(вчинки людей).
Комплексні методи виховання:
- Психотерапія( особлива форма психоаналізу) мета- забезпечити кращу адаптацію дитини до середовища.
- Соціально-психологічний тренінг( різновид психотерапії)
- Психокорекція( Г. Онищенко, узагальнюючи ці підходи зазначає, що психологічна корекція є тактовним втручанням у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію її життєдіяльності.
Психокорекція характеризується такими ознаками:
- дискретність (означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини);
- орієнтація на вікові норми (тобто орієнтація на певний контингент корекційного впливу - діти, підлітки тощо, або на використання відповідних методик).
Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).
Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудливість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песимізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.
