Аналізуючи дитячу природу молодшого школяра, К.Ушинський зауважив, що «чим молодша дитина, тим менше здатна вона до постійної, якої б то не було душевної діяльності в одному напрямі, і тоді як урізноманітнюючи свої заняття, може працювати досить довго». З перших днів перебування дитини в школі треба привчати її до серйозних занять. Із огляду на це дуже повчальними є слова видатного педагога про те, що в початковій школі «повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи на жарт, ласкавість без солодкості, справедливість, доброта без поблажливості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність».
Особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:
1) якісно новим способом життя та діяльності — переходом до систематичного, психічного й розумового розвитку нервової системи, мислення, пам'яті, уваги, характеру, сили волі;
2) змістом навчальних планів, програм і підручників для 1-3 (4) класів;
3) незаперечним авторитетом першого вчителя у житті дитини;
4) сильним впливом родинного гнізда.
У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище Дитини серед навколишніх людей і характер ЇЇ занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці й відпочинку, з'являються нові обов'язки.
Період 6-11 років характеризується дальшим розвитком розумової працездатності хлопчиків і дівчаток, загострюється пам'ять, їм властиві пластичність психіки, допитливість, щирість і безпосередність; чуйність, довірливість, товариськість, підвищена сприятливість до виховних впливів, щедра емоційність, нестійкість уваги, ситуативність поведінки, швидка втомлюваність, захоплення ігровою діяльністю, потяг до самостійності й самоутвердження свого власного “Я”, конкретність й образність мислення.
Виходячи з сказаного, у вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти й милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, ощадності, хазяйновитості.
Щоб належно поставити виховний процес у початкових класах, забезпечити відповідне керівництво ним і досягти високої ефективності, треба знати й брати до уваги його закономірності.
Перша закономірність криється в органічному зв'язку й взаємодії численних факторів виховного впливу й тісному переплетенні між собою всіх напрямків виховання.
Друга закономірність полягає у тому, що характер виховання дітей того чи іншого народу залежить від його державного устрою, світогляду, релігії й моралі, від рівня розвитку освіти, науки, економіки, культури, від його національних властивостей.
Третя закономірність виявляється в тому, що наслідки виховання бувають тим вагоміші, чим активнішим його вплив на внутрішню, духовну сферу особистості, зокрема на формування її поглядів, думок, міркувань, інтересів, переконань, ставлення до людей і своїх власних вчинків, вибір ціннісних орієнтацій. Для молодших школярів першорядну роль у цьому відіграє рідна мова.
