У розумово відсталих дітей особистість формується зі знач-ними відхиленнями як за часом і темпом розвитку, так і за змістом. Вони не можуть зрозуміти та засвоїти суть норм моральної поведінки. Після чотирьох років у них з'являються перші вияви самосвідомості, але це виражається у негативних реакціях на зауваження, осудження, невдачу. Систематичні переживання неуспішності призводять до формування патологічних рис характеру: відмови від будь-якої діяльності, пасивності, замкнутості чи підлесливості. У них з'являється негативізм, озлобленість. Неприйняття їх серед ровесників викли¬кає бажання самоствердйтися завдяки агресивності.
Серед мотивів діяльності та поведінки найбільш сформованими є соціальні. Пізнавальні мотиви знижені. Переважними мотивами є ситуативні бажання, тому домінують імпульсивні дії.
Під впливом вимог оточуючих у розумово відсталих дітей у дошкільному віці починають формуватися навички самообслуговування, правильної поведінки у суспільних місцях.