1.Порівняльний принцип. Відповідно до цього принципу результати дослідження мають зіставлятися з аналогічними даними, отриманими на такій самій вибірці нормально розвинених дітей. Саме це дає змогу з'ясувати специфічні закономірності розвитку дітей з вадами. Порівняльний принцип має також передбачати вивчення дітей з порушеннями розвитку іншої категорії, що дозволить виділити специфічні закономірності саме для досліджуваної категорії аномальних дітей.
2.Принцип комплексності. Цей принцип передбачає все бічність вивчення дитини, коли досліджується не окремо взята функція, а у зв'язку з іншими. Крім того, комплексність передбачає використання у дослідженні всіх наявних відомостей про дитину: клінічних, педагогічних та інших, які отримуються в результаті використання бесіди з дитиною та оточуючими, спостереження та ін.
3.Принцип системності. Відповідно до цього принципу, кожне психічне явище потрібно вивчати у взаємозв'язку з іншими, з'ясовуючи його структуру, взаємозв'язок між компонентами та елементами, визначаючи їх ієрархію.
4.Принцип динамічного вивчення особи у поєднанні з якіс ним аналізом результатів психодіагностики. Психічні явища у дитини з порушеннями мають вивчатися лише в розвитку, з урахуванням того, завдяки чому особа змогла виконати завдан ня. Передбачається виявлення не лише недоліків, а й позитив них, збережених функцій її розвитку, на які слід спиратися в процесі педагогічного впливу.
