Групове рішення - це атрибут групи. Для аналізу групових процесів мас велике значення тип завдань, що стоять перед групою. Найважливішим чинником групової динаміки є діяльність групи: вона є джерелом групового процесу. Але навіть коли ми знаємо діяльність групи, це не відкидає важливості опису та класифікації групових завдань, що мають чітко встановлені характеристики та вимоги до групової поведінки, кінцевого продукту, групових дій, які можуть забезпечити успішне досягнення мети. Діяльність груп здебільшого є дуже складною, й описати її стандартними завданнями важко.
М. Шоу виокремлює такі виміри групового завдання: складність (величина зусиль, що необхідні для виконання завдання); чисельність рішень (набір можливих рішень); внутрішній інтерес до заняття; вимоги кооперації; інтелектуально-маніпулятивні вимоги; популяційне знайомство.
Дослідники Д. Хакмен і Ч. Моріс використовували три типи групових завдань:
продуктивні – спонукають групу до генерування нових ідей, до оригінального творчого доробку;
дискусійні – вимагають від членів групи дискусії з приводу поставлених питань та узгодженого групового рішення;
проблемні – вимагають певного специфічного групового процесу з метою вирішення наявної проблеми.
Типологія групових завдань Д. Макгрета ґрунтується на уявленні про групу як систему, що здійснює такі завдання:
генерує (породження задумів і висування оригінальних гіпотез);
вибирає (пошук правильної відповіді);
розв'язує (завдання в сфері когнітивного конфлікту і в ситуації взаємодії зі змішаними мотивами);
виконує (змагання та співробітництво, що передбачають фізичну взаємодію).
У процесі прийняття рішень можна виділити два питання: яке рішення буде оптимальним
(це завдання вирішує теорія прийняття раціональних рішень) і як люди в дійсності приймають рішення.
Групове рішення приймає більшість під час групової дискусії, тому його виконання є обов'язковим для всієї групи, оскільки всі члени групи беруть безпосередню участь у його розробці.
