Конформність до групових норм в одних випадках розглядається як позитивний, а в інших - як негативний чинник функціювання. Тобто завжди потрібно враховувати дію ситуативних, групових та індивідуально-особистісних чинників у реальній дійсності.
Г.Келмен про три рівні конформної поведінки:
- підпорядкування - вплив групи має зовнішній характер і обмежується конкретною ситуацією.
- ідентифікація - коли індивід повністю чи частково уподоблює себе іншим членам групи, тобто коли він більшою мірою вірить у нав”язувані йому точки зору і сприймає форми поведінки.
- інтерналізація - пов”язаний з цінностями особистості, поведінка індивіда при цьому є відносно незалежною від зовнішніх впливів, бо норми групи і думки інших інтегровані в систему цінностей самого індивіда.
Соціальними психологами встановлені певні закономірності виникнення конформної поведінки:
1) Конформна поведінка виникає тільки у разі конфлікту (реального чи уявного) між індивідом та групою
Можливість появи конфліктної ситуації пов”язана з розбіжністю думок чи позицій індивіда і групи. Побоювання індивіда залишитися на одинці, в ізоляції призводить до того, що він приймає точку зору групи.
2) Конформна поведінка виникає тільки в ситуації тиску (впливу) групи.
Тиск здійснюється не як погроза, а як психологічний вплив - через оцінки, спільну думку, образливий жарт, натяк тощо.
3) Конформну поведінку можуть обумовлювати такі важливі групові чинники, як розмір групи, її структура, авторитетність, компетентність, міра згуртованості тощо.
Дослідженнями встановлена пряма залежність між згуртованістю групи і конформністю поведінки її членів.
4) Конформна поведінка залежить також від особливостей самого завдання, його чіткості, інформативності, новизни, зрозумілості для індивіда.
5) На конформну поведінку впливають індивідуальні та особистісні характеристики членів групи.
