Мотиви це – усвідомлені спонукання людини до діяльності і поведінки. Сукупність мотивів поведінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості.
Мотивів соціальної поведінки людей може бути декілька. По-перше, це бажання привести свою поведінку у відповідність с особистими переконаннями, поглядами і відношенням до людей, яких ця поведінка безпосередньо стосується. По-друге, це бажання відповідати очікуванням оточуючих людей. По-третє, це прагнення впливати на оточуючих людей. По-четверте, це пряме бажання зробити щось конкретне для людини, на якого спрямований даний проступок. Нарешті, по-п’яте, це просто бажання бути як усі, не виокремлюватися серед інших людей, чи навпаки, бути не схожим на інших людей. Розглянемо декілька мотивів соціальної поведінки.
Мотивація досягнення успіхів. Мотивація досягнення успіхів являє собою сукупність факторів, які впливають на силу прагнення людини к досягненню успіху. Серед них найбільш велику роль відіграє потреба в досягненні успіху.
Мотив влади. Це мотив, який спонукає людину до того, щоб набути владу над іншими людьми, над подіями, які відбуваються, контролювати їх, управляти ними, здійснювати на них вплив.
Мотивація агресивної поведінки. Ця мотивація може бути біологічною і соціальною. Біологічна мотивація агресивності має органічну основу, а її прояв людиною залежить від того як функціонує її організм з дитинства.
Соціальна мотивація агресивності, навпаки, самим тіснішим образом пов’язана із зовнішнім впливом. Соціальна мотивація агресивності базується на переконанні в тому, що даний мотив і, відповідно, проявлення агресивності людиною, є результатом навчання.
Альтруїзм як мотив соціальної поведінки. Відносно альтруїзма, як мотиву соціальної поведінки склалися такі ж точки зору, як і відносно агресивності. Тут також існують думки про біологічне і соціальне походження цього мотиву. Біологічна позиція з даного питання заклечається в тому, що не тільки у людини, а й у тварин можливо побачити випадки турботи один про одного і надання допомоги один одному. Крім того, у дітей можливі прояви альтруїстичних тенденцій у поведінці.
Разом з тим не менш переконливим є докази соціального походження даного мотиву. Якщо дорослі люди часто проявляють альтруїзм, то і діти, наслідуючи їх, починають його проявляти. Альтруїзм батьків часто поєднується з проявами альтруїзму у дітей, и навпаки: відсутність альтруїстичної поведінки у батьків часто супроводжується відсутністю його у дітей.
Мотив безпомічної поведінки. Безпомічна поведінка характеризує людину, яка по психологічним причинам не повністю використовує свої можливості для вирішення своїх життєвих проблем, проявляє бездіяльність там, де необхідно активно діяти.
Просоціальна поведінка, на думку зарубіжних дослідників, являє собою дії, які приносять користь іншим людям, а також форми поведінки, що включають в себе симпатію, співробітництво, допомогу, сприяння, альтруїзм.Просоціальна поведінка обумовлена цінностями особистості.
Просоціальна мотивація - це завжди внутрішня особистісно-смислова мотивація, описана поняттям смислоутворюючого мотиву. В середовищі внутрішніх мотиваційних механізмів альтруїстичного змісту варто розрізняти два мотиви, що є значимими детермінантами альтруїзму - мотив морального боргу й мотив співчуття.
Засновники моделі Д. Піліавен, С. Гартнер, Д. Шредер і Дж. Довідіо [11] вважають мотив допомоги - наріжний камінь моделі «збудження/витрати - винагороди», вона пояснює прагнення допомогти в надзвичайних ситуаціях. Така модель припускає, що спостерігачі, коли бачать надзвичайну ситуацію і жертву, відчувають негативне емоційне збудження й захочуть надати допомогу для того, щоб зняти цей особистісний дистрес.
Відповідно до моделі полегшення негативного стану, люди часто допомагають іншим, щоб позбутися відчуття суму, тому що допомога може підкріплюватись досвідом, поліпшуючи настрій.
