Тривалий час вітчизняна соціальна психологія розвивалася як складова науки спершу колишньої Російської імперії, пізніше — Радянського Союзу, зазнаючи відповідних політичних та ідеологічних впливів. Самодостатній її розвиток помітний з останнього десятиліття XX ст. В зародженні та розвитку цієї науки виокремлюють такі етапи:
— зародження соціально-психологічних ідей у суспільних та природничих науках;
— відмежування соціальної психології від філософії, психології та соціології і перетворення її на самостійну галузь знання (кінець XIX ст. — початок 30-х років XX ст.);
— стагнація соціальної психології (друга половина 30-х — 50-ті роки XX ст.);
— відродження соціальної психології та її розвиток на основі соціалістичної орієнтації (друга половина 50-х — кінець 90-х років XX ст.);
— розвиток сучасної вітчизняної соціальної психології на основі нової соціально-економічної парадигми.
На 30-ті роки XX ст. припадає пік розвитку соціально-психологічних досліджень у прикладних галузях, особливо в педології (сукупність концепцій про розвиток дитини) і психотехніці. Активно, зокрема, проводилися дослідження з проблем взаємин колективу й особистості, чинників формування і функціонування дитячих колективів, психологічних проблем безпритульності та ін. Особливий внесок у розвиток прикладних аспектів соціальної психології зробив видатний педагог Антон Макаренко (1888—1989). Його педагогічна праця полягала у перевихованні неповнолітніх правопорушників. Це стало основою для розробки теорії і методики виховання в колективі.
У нашій країні дискусія про специфіку предмета соціальної психології відбувалася ще в 1920-х роках XX сторіччя. Активними учасниками її були Г.І. Челпанов, В.А. Артемов, К.Н. Корнілов, П.П. Блонський, В.М. Бехтерєв. Однак як самостійний напрям досліджень соціальна психологія тоді не сформувалася. Дискусія про відношення марксизму і психології, що тривала тоді, торкалася і соціальної психології, зокрема її предмета, теоретичних і методологічних основ, співвідношення індивідуальної і соціальної психології, соціології і соціальної психології. Учасники дискусії переважно орієнтувалися на марксистську методологію дослідження суспільних явищ. Однак механічне поєднання положень марксизму з панівними на той час у психології теоріями не відповідало завданням розвитку соціальної психології.
І тільки наприкінці 1950-х - початку 60-х років можна було говорити про сьогодення народженні соціальної психології в СРСР. Зовнішнім імпульсом до її відродження на перших порах, на думку Б.Д. Паригін, став інтерес до психологічних проблем побутової релігійності в країні. Антирелігійна пропаганда виявилася неефективною.
Дискусія про предмет соціальної психології, що розгорнулася на початку 1960-х років у журналі "Питання психології", привернула ще більшу увагу наукової громадськості до цих проблем. У 1963 році питань соціальної психології була присвячена секція на II з'їзді Товариства психологів СРСР, що проходив у Ленінграді.
У первісний розвиток вітчизняної соціальної психології в ці роки внесли великий внесок також А.Г. Ковальов, А.А. Бодальов, Г.М. Андрєєва.
5.
