Держаìвний борг Україìни — загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань.
Законодавче визначення державного боргу України закріплено в ст. 2 Бюджетного кодексу України:
Державний борг — загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик)станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.[1]
Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від державного кредиту.
Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів, а також для рефінансування раніше здійснених державних запозичень.
Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:
фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
регулятивна — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.
Структура
Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. У 1992 році прийнято Закон «Про державний внутрішній борг України», яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених — це такий рівень, при якому держава може 1) своєчасно і в повному обсязі виконувати свої боргові зобов'язання без допомоги міжнародних фінансових організацій (чи інших суб'єктів), без проведення реструктуризації цих зобов'язань чи оголошення дефолту, а також 2) здійснювати державні запозичення на ринках капіталу за прийнятними відсотковими ставками.
