У повоєнні роки до організації наукових досліджень в УРСР було внесено низку змін. Зокрема, у 1952 р. з відділу фізико-хімічних і математичних наук АН УРСР виділився відділ фізико-математичних наук. 1954 р. було утворено Кримський філіал академії. Розширилася мережа науково-дослідних установ в УРСР. Якщо 1945 р. їх налічувалося 267, то 1950 р. – 462, зокрема понад 30 академічних інститутів. Серед новостворених – харківські інститути радіофізики та електроніки й фізико-технічний низьких температур, львівські інститути машинознавства та автоматики, геології, корисних копалин, київські інститути металофізики, металокераміки і спецсплавів та ін. Зміцнювалася, хоча й повільно, матеріально-технічна база науково-дослідних установ, зростав кадровий потенціал.
У середині 1950-х рр. у складі академії налічувалося 81 дійсний член та 100 членів-кореспондентів. 1946 р., після смерті О. Богомольця, президентом АН УРСР було обрано О. Палладіна, відомого біохіміка.
Зусилля науковців УРСР спрямовувалися передусім на розв’язання актуальних проблем індустріального розвитку, створення нових видів озброєнь і техніки, на реалізацію «плану перетворення природи». Попри всі морально-психологічні труднощі, некваліфіковане втручання партійних і державних чиновників у наукове життя, репресії, українські вчені збагатили науку багатьма фундаментальними розробками, винаходами й відкриттями. Зокрема, вони чимало зробили для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії у військових та мирних цілях, взяли активну участь у підготовці до запуску першого штучного супутника Землі у жовтні 1957 р., польоту в космос першої в світі людини. 1956 р. генеральним конструктором будівництва космічних кораблів в СРСР став виходець з Житомирщини, колишній студент КПІ С. Корольов. Широке визнання як конструктор турбореактивних двигунів здобув академік А. Люлька. Одним з творців атомної зброї був генерал-лейтенант М. Духов.
Значними були досягнення математиків. Під керівництвом М. Лаврентьєва було створено новий напрям у теорії функцій – теорію квазіконформних відображень, що мало велике значення для подальшого розвитку газо- та гідродинаміки. Провадились дослідження з квантової теорії поля, теорії ймовірностей, обчислювальної машинної техніки. 1947 р. в лабораторії моделювання та обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР на чолі з С. Лебедєвим розпочато дослідження з кібернетики. У 1948–1951 рр. тут під його керівництвом було створено першу в СРСР малу електронну обчислювальну машину «МЕОМ». З 1949 р. в Інституті фізики під керівництвом М. Пасічника розгорнулися дослідження з фізики атомного ядра. Металургію атомної енергетики, ядерну фізику надвисоких енергій, ядерну фізику середніх енергій, фізику наднизьких температур, радіофізику успішно досліджували науковці Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР. З 1948 р. розгорнулися дослідження з порошкової металургії.
В Інституті електрозварювання АН УРСР, якому 1945 р. було присвоєно ім’я його організатора – академіка Є. Патона, досліджувався і впроваджувався у виробництво новий метод електрошлакового зварювання кожухів доменних печей, суцільнозварних мостів, суден, нафтових та газових резервуарів. Завдяки цьому методу стало можливим замінити нераціональні великі суцільнолиті і суцільноковані конструкції на зварні з окремих, більш економічних відливок, поковок та товстолистового прокату. Цей спосіб докорінно змінив технологію важкого машинобудування – відпала потреба будувати нові цехи й заводи зі складним устаткуванням. Син і учень Є. Патона Борис створив теорію автоматів дугового зварювання, що допомогло розробити технології напівавтоматичного зварювання під флюсом.
Розроблені в Інституті електрозварювання принципи будівництва залізничних і шляхових мостів методом зварювання замість клепання було застосовано при спорудженні у 1953 р. (разом з Дніпропетровським заводом металоконструкцій та 1-м Мостозагоном) найбільшого на той час у світі суцільнозварного мосту через Дніпро в Києві завдовжки понад 1,5 км та сприяли значному поширенню електрозварювання в мостобудуванні. З 1953 р. після смерті батька й донині Інститут електрозварювання очолює академік Б. Патон.
Українські вчені продовжували дослідження у різних галузях металургії, зокрема сталеплавленні. Група науковців під керівництвом академіків АН УРСР М. Луговцова та М. Доброхотова розробила технологію застосування кисню в мартенівських печах. Цей метод підвищував продуктовність виробництва сталі. У промислових масштабах кисень було застосовано в мартенах 1952 р. на «Запоріжсталі» та «Азовсталі». 1956 р. на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Г. Петровського вперше в промислових масштабах було впроваджено киснево-конвекторний процес, який у наступні роки став основним напрямом розвитку сталеплавильного виробництва.
Значних результатів було досягнуто в хімічних науках. В Інституті фізичної хімії ім. Л. Писаржевського 1949 р. вперше одержали важкий азот. Під керівництвом директора інституту О. Бродського було розроблено теорію розділення ізотопів, створено методи концентрування важкої води. Книга О. Бродського «Хімія ізотопів» (1952) стала першим у світовій науці підсумковим дослідженням у цій галузі хімії.
«Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. — Ч. IV. — К., 2007. — С. 70—74.
