Серйозно перебудувалася робота науково-дослідних установ України з початком Великої Вітчизняної війни. В плани їхньої роботи включалася переважно оборонна тематика. При Президії Академії наук УРСР було створено Науково-технічний комітет сприяння обороні. До його складу входили провідні вчені: П. Будніков, А. Кіпріанов, М. Луговцов та ін. Праця науковців сприяла виробництву високоякісних металів, вибухових речовин, появі нової військової техніки та озброєння, підвищенню продуктивності праці працівників тилу.
Так, працівники Інституту електрозварювання АН УРСР під керівництвом Є. Патона розробили та впровадили у виробництво методи електрозварювання для відновлення відпрацьованих деталей, створили установки для підводного зварювання і різання металів, що в багато разів прискорило ремонт кораблів. Важливе значення мало автоматичне електрозварювання металів, що стало широко застосовуватись у танковій промисловості та виробництві іншої військової техніки. Співробітники Фізико-технічного інституту виготовили перший зразок радіолокатора для визначення координат і швидкості літаків. Було створено також зразок локатора для кораблів ВМФ. Вчені інституту дали пропозиції з виробництва хімічних запалювальних сумішей, які використовувалися для боротьби з танками противника, рівнів для мінометних пріцілів, приладів для контролю стволів гармат тощо.
У зв’язку з просуванням німецьких військ углиб України науково-дослідніустанови та вузи республіки евакуювали до тилових регіонів. Наприкінці 1941 р. працівники евакуйованих наукових установ та вузів налагодили роботу на нових місцях. Більшість інститутів та Президія АН УРСР працювали в Уфі. Деякі інститути, а також науково-дослідні установи, підпорядковані різним наркоматам і відомствам, діяли безпосередньо на базі підприємств у Казахстані, Сибіру, на Північному Уралі.
Хоча кількість наукових співробітників Академії наук скоротилася порівняно з довоєнним часом у 6 разів, збереглося ядро найбільш кваліфікованих спеціалістів, які забезпечували виконання основної наукової тематики.
У воєнний час кількість досліджуваних проблем і тем в АН УРСР зменшилась майже вдвічі, але їхня актуальність, темпи та якість розробки були на значно вищому рівні, ніж до війни. Дослідні роботи провадились переважно комплексно, тобто одну тему розробляли вчені кількох інститутів. 1942 р. АН УРСР мала тісні науково-виробничі зв’язки ніж з понад 300 підприємствами.
Важливе значення мали праці вчених для подальшого розвитку металургійної промисловості. Метод виплавлення ферромарганцю на магнезійних шлаках, який розробив Український науково-дослідний інститут металів, було впроваджено на Кузнецькому металургійному комбінаті. Перебуваючи на Уралі, академік М. Доброхотов розробив і впровадив у виробництво технологію виплавлення броневих сталей у мартенівських печах, запропонував нову технологію їхнього окислення та легірування. Це дало змогу знизити брак з 42% до 2%.
Науковий колектив Інституту енергетики взяв участь у реконструкції енергогосподарства великих підприємств, у монтажі повітроохолоджувального устаткування заводів та шахт. Вугільні родовища Кузнецького басейну досліджував Український вугіллехімічний інститут. Унаслідок цих робіт сировинну базу коксування на Сході було збільшено на 2400–2500 тис. т на рік.
Особливу цінність мали роботи вчених, спрямовані на підвищення боєздатності армії. Першочергове значення в забезпеченні армії танком Т-34 мали роботи колективу Інституту електрозварювання, евакуйованого до Нижнього Тагілу. Інститут став першою організацією в країні, яка проектувала автоматичні зварювальні установки, виготовляла в майстернях апаратуру до них, монтувала ці установки на заводах, пускала їх в експлуатацію, вдосконалювала технологію автоматичного зварювання, готувала кадри зварювальників безпосередньо на підприємствах. За короткий термін співробітники інституту створили необхідну кількість апаратів швидкісного зварювання, пультів управління апаратурою та ін. На березень 1943 р. внаслідок річної праці колективу інституту на двох танкових заводах Уралу швидкісне зварювання посіло провідне місце в технології бронекорпусного виробництва. 28 автоматів, які працювали на цих заводах, вивільнили кілька сотень зварювальників для інших робіт, підвищилась надійність зварних швів.
«Історія України». (Соціально-політичні аспекти). Навчальний посібник / Заг. ред. Б. П. Ковальського. — Ч. IV. — К., 2007. — С. 67—69.
